Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку ’’ПриватБанк’’на заочне рішення Костопільського районного суду від 22 грудня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ’’ПриватБанк’’до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно за кредитним договором.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Костопільського районного суду від 22 грудня 2010 року в позові ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно за кредитним договором відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що направлення іпотекодержателем письмової вимоги про усунення порушення не є передумовою для звернення іпотекодержателем за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, однією з форм якого є звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України ‘’Про іпотеку’’.
Просить рішення скасувати і передати справу на новий розгляд суду першої інстанції.
В судове засідання сторони не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин, апеляційний суд визнає неявку сторін в судове засідання неповажною.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України ‘’Про іпотеку’’позивачем ОСОБА_1 не направлялась, а тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави є передчасним. Недотримання іпотекодержателем (заставодержателем) процедури звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) є підставою для відмови в задоволенні позову.
З висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів погоджується.
Доводи апеляційної скарги про те, що направлення іпотекодержателем письмової вимоги про усунення порушення не є передумовою для звернення іпотекодержателем за захистом своїх порушених прав до суду не заслуговують на увагу, оскільки недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме не направлення письмової вимоги передбаченої ст. 35 Закону України ‘’Про іпотеку’’, є однієї з підстав для відмови в позові.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону ненадіслання іпотекодавцю та боржнику повідомлення про порушення основного зобов’язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.
За таких обставин, положення ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку та не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені ст. 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Доказів про те, що затримка, викликана повідомленням іпотекодавця передбаченим ч.1 ст. 35 ЗУ ‘’Про іпотеку’’може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки позивачем не надано і судом не здобуто.
Проте, відмовляючи в позові в частині передання в заклад предмета застави та звернення стягнення на нього суд першої інстанції не врахував того, що Законом України ‘’Про заставу’’не передбачено обов’язку заставодержателя направляти заставодавцю письмову вимогу про усунення порушення, не передбачено це і укладеним між сторонами договором застави товару в обороті №0806/33/ТО від 17.06.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2008 року між ЗАТ КБ ‘’ПриватБанк’’та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0806/33, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 22000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 14.06.2018 року. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ЗАТ КБ ‘’ПриватБанк’’і ОСОБА_1 17.06.2008 року уклали договір застави товару в обороті та договір іпотеки нежитлової будівлі, картоплесховища, яке належить відповідачу на праві приватної власності.
Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання не виконує, в зв’язку з чим станом на 28.05.2009 року утворилась заборгованість в розмірі 21960,08 доларів США.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 17.13 укладеного між сторонами договору застави у випадку порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором та (або) заставодавцем зобов’язань за цим договором, заставодавець зобов’язується передати предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами.
Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Таким чином, закон вказує на можливість в даному разі звернення стягнення на рухоме заставлене майно, з чим узгоджуються також п.п.15.8.1, 15.8.2, 15.8.3 п.15 договорів застави, укладеним між ЗАТ КБ ‘’ПриватБанк’’та ОСОБА_1
Згідно з частинами 6, 7 статті 20 Закону України ‘’Про заставу’’звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Прийнятим пізніше Законом України ‘’Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень’’ від 18.11.2003 року, визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення, та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Статтею 24 Закону України ‘’Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень’’передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому закону, або в позасудовому порядку згідно із цим законом.
Статті 25 та 26 Закону регулюють відповідно правовідносини по:
- реалізації предмета забезпечувального обтяження за рішенням суду;
- позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Відповідно до ст. 25 Закону України ‘’Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень’’у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.
Пункт 2 статті 26 цього Закону передбачає такий спосіб реалізації як - продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі - продажу з іншою особою –покупцем або на публічних торгах, тобто стаття 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є відсилочною; вона відсилає до застосування правил статті 26 Закону.
Виходячи з вищенаведеного, встановлених обставин справи, а також приймаючи до уваги те, що заставлене рухоме майно, яке є предметом договору застави, є в наявності, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині передання заставленого майна, вказаного в договорі застави товару в обороті №0806/33/ТО від 17.06.2008 року в заклад та звернення на нього стягнення шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ‘’ПриватБанк’’ підлягають стягненню сплачені ним судові витрати, пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, в розмірі 89 грн. 59 коп.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, ЦПК України, ст.ст. 526,589 ЦК України, ст. 35 Закону України ‘’Про іпотеку’’, ст. 20 Закону України ‘’Про заставу’’, ст.ст. 24,25,26 Закону України ‘’Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень’’колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ’’ПриватБанк’’задовольнити частково.
Заочне рішення Костопільського районного суду від 22 грудня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення та передачу заставленого майна в заклад скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку ’’ПриватБанк’’до ОСОБА_1 про передання заставленого майна, вказаного в договорі застави товару в обороті №0806/33/ТО від 17.06.2008 року в заклад та звернення на нього стягнення шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця задовольнити.
Передати в заклад публічному акціонерному товариству комерційному банку ’’ПриватБанк’’шляхом вилучення у ОСОБА_1 (35000, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) належне їй на праві власності заставлене майно, яка зазначено в договорі застави №0806/33/ТО від 17 червня 2008 року –блоки керамзитні в кількості 10 куб.м., заставною вартістю 2280 грн. та піноблоки, в кількості 20 куб.м., заставною вартістю 3120 грн.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0806/33 від 17.06.2008 року в сумі 21960,08 доларів США звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави №0806/33/ТО від 17 червня 2008 року шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання публічним акціонерним товариством комерційним банком ’’ПриватБанк’’договору купівлі-продажу предмету застави від імені ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку ’’ПриватБанк’’судові витрати в розмірі 89 грн. 59 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :