Справа № 2-а-48/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" лютого 2011 р.                                                                       м.Липовець          

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді                                         Мочульської Л.  Т.

              за участю  секретаря с/з                                           Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті  Липовець  адміністративну справу за адміністративним позовом

          ОСОБА_2 до Державтоінспекції Вінницької області, ІДПС ВДАІ м. Вінниці ГЕРАСИМЧУКА ГРИГОРІЯ МИКОЛАЙОВИЧА про скасування постанови АВ №281118 у справі про адміністративне правопорушення від 17.01.2011 року

В С Т А Н О В И В:

          Позивач  звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області, як до адміністративного суду, із адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та  скасувати постанову серії АВ №281118 від 17.01.2011 року.

          На обґрунтування вимог зазначених у позовній заяві, позивач посилається на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена інспектором ДПС ВДАІ ГЕРАСИМЧУКОМ Г.М. за відсутності доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

          В судовому засіданні позивач  ОСОБА_2 доводи позовної заяви підтримав у повному обсязі, зіславшись на обставини викладені у ній, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення –закрити.  

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні, суду засвідчила, що 17 січня 2011 року в місті Вінниця вона разом із чоловіком їхали в автомобілі „ВАЗ -21154” у власних справах, коли вони під’їхали до перехрестя вулиць Островського –Привокзальна горів зелений сигнал світлофора, проїжджаючи перехрестя він почав мигати та змінився на червоний. При цьому вони були зупинені працівниками Державтоінспекції, які вказали, що керуючи автомобілем чоловік порушив Правила дорожнього руху. Вона намагалася дати пояснення працівникам Державтоінспекції по суті правопорушення в якості свідка, проте її показання було проігноровано та лише по збігу  п’яти хвилин доставлено двох свідків, які не могли бачити момент проїзду ними перехрестя, однак вони поставили свої підписи у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, -  в судове засідання не з'явились та про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України,  у разі неприбуття відповідача суб’єкта владних  повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

          Тому, за даних обставин, так як немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, -  суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, і вважає можливим розглянути та вирішити її на підставі наявних у ній доказів.  

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши усі зібрані по справі докази та давши їм оцінку в сукупності - вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.1  ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 18 КАС України закріплено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, встановлені судом правовідносини за своїм предметом підсудні Липовецькому районному суду Вінницької області як адміністративному суду, який є повноважним  у розгляді та вирішенні  даного спору.

          Судом встановлено, що 17 січня 2011 року інспектором ДПС ВДАІ м. Вінниці лейтенантом міліції ГЕРАСИМЧУКОМ Г.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АВ1 № 180498 відносно ОСОБА_2 за порушення п.8.7.3. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.122 КУпАП, в зв’язку із тим, що 17.01.2011 року об 11 годині 35 хвилин в місті Вінниця ОСОБА_2, керуючи автомобілем  „ВАЗ –21154” державний номерний  знак  НОМЕР_1  проїхав перехрестя вулиць Островського –Привокзальна на заборонювальний (червоний) сигнал світлофора.

На підставі вказаного протоколу ІДПС ВДАІ м. Вінниці ГЕРАСИМЧУКОМ Г.М. була винесена  постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №281118, датована також 17.01.2011 року, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 430 гривень. Копія постанови вручена порушнику, про що свідчить підпис останнього.

          Встановлені судом правовідносини  регулюються нормами Кодексу України про адміністративне правопорушення  та положеннями закону щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

          Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений  Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Згідно із ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.  Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, передбачені ст.. 258 КУпАП.

Відповідно до Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року, за адміністративні   правопорушення,   передбачені  частинами першою - п'ятою  статті  121,  статтями  121-1,  121-2,  частинами першою,  другою статті 122,  частинами першою,  другою статті 123, статтею 125,  частиною першою статті 126, частинами першою, другою статті  127 та частинами третьою,  восьмою,  дев'ятою статті 133-1 КУпАП  працівники  Державтоінспекції  МВС,  які  мають спеціальні  звання,  відповідно до своїх функціональних обов'язків самостійно  виносять  постанови  в  справах  про   адміністративні правопорушення.

Дана норма дотримана суб’єктом владних повноважень.

За змістом ст. 251 КУпАП –доказом в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи. Такими доказами відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,  свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото -  і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоком про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серія АВ1 №180498 від 17.01.2011 року складеного ІДПС ВДАІ м. Вінниці Герасимчуком Г.М., ОСОБА_2 відмовився від підпису та дачі пояснень по суті правопорушення. На виконання вимог п.2.6 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 року за № 185, у протоколі про адміністративне правопорушення посадовою особою, яка склала протокол, зроблено відповідний запис, що підтверджуються підписами свідків.

Однак як зазначив ОСОБА_2 в позовній заяві , пояснив у судовому засіданні, а також як підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, що на момент проїзду перехрестя та під час зупинки його транспортного засобу працівниками Державтоінспекції, свідків не було, а лише через п’ять хвилин працівник Державтоінспекції знайшов двох свідків, які поставили свої підписи у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.4.2. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 р. за №77, до протоколу про адміністративне правопорушення додаються письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 24 січня 2011 року відповідачу відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 111 КАС України було встановлено строк для подання доказів для обґрунтування своїх заперечень проти позову. У встановлений судом строк  відповідачем не було надано жодних  доказів вини позивача, тому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України  суд вважає, що у відповідача немає заперечень проти адміністративного позову ОСОБА_2

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч. 6 ст. 71 КАС України).  

Матеріали справи крім протоколу серія АВ1 № 180498 від 17.01.2011 року  про адміністративне правопорушення, який був підставою для притягнення ОСОБА_2  до адміністративної відповідальності, інших доказів, зокрема, письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності, рапорти посадових осіб, заяви та ін., які свідчили б, що ОСОБА_2 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП не містять, а будь-яких інших матеріалів,  що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення відповідачем - суб’єктом владних повноважень - суду не надано і до протоколу не доєднано.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без подання документів, які характеризують особу притягуваного, інших доказів по справі, - не тільки порушує права позивача, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано характер вчиненого правопорушення, особу притягуваного, матеріальний стан, ступінь його вини, не заслухані пояснення притягуваного по суті вчинення адміністративного правопорушення, не досліджені інші обставини, які слід враховувати при розгляді справи та призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 280 КУпАП. За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено. Посадовою особою, яка винесла постанову, докази було оцінено всупереч ст.. 252 КУпАП.

Вказане свідчить про: нехтування принципами забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, встановлених ст.. 7 КУпАП (Ніхто не  може  бути  підданий  заходу  впливу  в  зв'язку  з адміністративним  правопорушенням  інакше  як  на  підставах  і  в порядку, встановлених законом.     Провадження  в  справах  про  адміністративні  правопорушення здійснюється    на    основі   суворого   додержання   законності.    Застосування  уповноваженими  на  те  органами  і  посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться  в  межах  їх компетенції, у точній відповідності з законом.); про порушення під час  складання  документів суворого обліку та розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 прав останнього, передбачених ст. 268 КУпАП; та самого процесуального порядку розгляду справи, що в кінцевому результаті призвело до винесення  постанови про адміністративне правопорушення, яка не відповідає встановленим вимогам чинного законодавства.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»від 23.12.2005 р., - зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП . У ній,  зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідачі не надали суду доказів на правомірність  прийнятого рішення, що є їх обов’язком згідно ч.2 ст. 71 КАС України.

          Що ж до самого адміністративного правопорушення, то судом встановлено наступне.

Позивач притягнутий до відповідальності за порушення п.8.7.3. Правил дорожнього руху, а саме: за проїзд на заборонений (червоний) сигнал світлофора. Як зазначив ОСОБА_2 в позовній заяві та пояснив у судовому засіданні, він під’їжджаючи до перехрестя впевнився, що горить зелений сигнал світлофора, який дозволяє рух транспортних засобів, продовжуючи рух на перехресті сигнал світлофора змінився на зелений миготливий, а в подальшому й на червоний сигнал, а тому у нього не було іншого виходу як закінчити маневр, щоб не здійснити перешкод іншим учасникам дорожнього руху, як це передбачено Правилами дорожнього руху.

          Згідно з підпунктом «г»пункту 12.9 Правил дорожнього руху «Водієві забороняється різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді)». Пунктом 8.11. Правил закріплено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу  або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п.8.10 Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатись далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до п.16.8 Правил дорожнього руху : «Водій, який виїхав на перехрестя проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку не залежно від сигналу світлофора на виїзді». Хоча й на перехресті зелене світло на світлофор і мигало водієві –позивачеві у справі було дозволено рух далі та зобов’язано його проїхати у наміченому напрямку згідно Правил дорожнього руху. Отже, позивачем вимоги п. 8.7.3 Правил дорожнього руху порушені не були, а тому це виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, за що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 430 грн.

За таких обставин, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 винесена не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; без урахування прав особи на участь у процесі прийняття рішення; за відсутності достатніх доказів встановлених КУпАП, а розгляд справи проведено з порушенням норм матеріально-процесуального характеру.  

          Тому, оцінивши докази, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, суд задовольняє позов ОСОБА_2 до Державтоінспекції Вінницької області, ІДПС  ВДАІ м. Вінниці ГЕРАСИМЧУКА ГРИГОРІЯ МИКОЛАЙОВИЧА про скасування постанови АВ №281118 у справі про адміністративне правопорушення від 17.01.2011 року

          В силу викладеного, керуючись: Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»від 23.12.2005 року; Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 із наступними змінами;;  ст.ст. 6,10, 11, 17,18, 71, 128 ч.4, 159-163, 167, ч.2 ст. 171-2 КАС України, ст.ст. 7, 9,  251, 254, 258,  268 КУпАП, суд,                                                                      

                                                     П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позов  задовольнити.

          Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія АВ №281118 від 17.01.2011 року  винесену ІДПС ДПС ВДАІ  м. Вінниці ГЕРАСИМЧУКОМ ГРИГОРІЄМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ  відносно ОСОБА_2    про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 430 гривень, а провадження у даній справі закрити.

          Постанова остаточна,  оскарженню не підлягає.  

Суддя:Л. Т. Мочульська