АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02  березня  2011  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

Головуючої Перепелюк І.Б.

суддів: Чупікової В.В., Бреславського О.Г.

секретар Скрипник С.В.

за участю: представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 29 грудня 2010 року,-                     

В С Т А Н О В И Л А :  

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців позовну заяву ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ.А загальною площею 46.00 кв.м. та житловою площею 34.20 кв.м. (дві житлові кімнати), літню кухню літ Б., сараї літ В,Д,Е, вбиральню літ.Г криницю 1 та огорожу №2, які  розташовані  в АДРЕСА_1,  як спадщину після його батька  ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На рішення суду першої інстанції ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити. Посилається на те, що вона також є спадкоємцем, оскільки її батько  прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, і після смерті батька вона має право  на спадкове майно.

Вважає, що позивач не прийняв спадщину, оскільки жодних дій для цього не зробив. Крім того посилається на те, що  позов пред»явлений до неналежного відповідача.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.   

Задовольняючи позов, суд першої інстанції  виходив з того, що  будинковолодіння по АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами належало на праві власності  ОСОБА_5 на підставі свідоцтва № 1224 від 11.01.51р. про право власності. За ним була зареєстрована і  земельна ділянка на якій розташовано домоволодіння. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1р., залишивши на ім»я  ОСОБА_3 заповіт. Спорудження житлового будинку закінчено було в 1970р., а пізніше він був перебудований, наявні дозволи на виконання будівельних робіт, акт відведення земельної ділянки, проектна документація погоджена із відповідними службами.

Дослідивши ці обставини, а також враховуючи, що позивач  своєчасно прийняв спадщину, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Проте погодитися з цим не  можна, оскільки до такого висновку суд прийшов з порушенням норм  матеріального права, що відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право  на захист свого цивільного права в судовому порядку у разі його порушення, невизнання або оспорювання.     

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 як спадкоємець за заповітом звернувся з позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно.

Пунктом 23  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»передбачено, що  свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців,   які  прийняли  спадщину  в  порядку,  установленому цивільним  законодавством.  

За  наявності  умов  для  одержання  в нотаріальній  конторі  свідоцтва  про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.   

 У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

 На спадкове  будинковолодіння є правовстановлюючи документи, однак позивач не дотримав встановленого законом порядку оформлення спадщини, оскільки не звертався з цього приводу до нотаріальної контори.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що право позивача ОСОБА_3 на спадщину оспорюється апелянтом ОСОБА_4,  отже спір з приводу спадкового майна виник між спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не довів, що його право на спадщину порушується, не визнається, або оспорюється саме Чернівецькою міською радою.

За таких обставин рішення суду першої підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у позові слід відмовити.

На підставі ст.ст. 15, 16, 1297, 1298 ЦК України,  п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -   

В И Р І Ш И Л А  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівців  від 29 грудня 2010 року   скасувати.

В позові ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий            /підпис/

Судді:                     /підписи/

З оригіналом згідно: