АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ___

Справа № 22-2768/06р.                       Голов. 1 інст.- Долгополов А. М.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 31 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Панкова М. В., Суддів   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі Войциховській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства „Південекогеоцентр", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок ДТП за апеляційними скаргами представника Казенного підприємства „Південекогеоцентр" Мельникова Віктора Вікторовича на ухвалу Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 02 лютого 2006 року та Казенного підприємства „Південекогеоцентр" на рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 24 січня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Казенного підприємства „Південекогеоцентр", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок ДТП.

Свої вимоги мотивує тим, що 20 квітня 2005 року водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Камаз 53212 держномер НОМЕР_1 з причепом держномер НОМЕР_2 та рухаючись на гору допустив відрив причепу. Причеп самовільно рухаючись з гори в низ скоїв наїзд на стоячий автомобіль „Фольксваген-Пассат" держномер НОМЕР_3, який належить йому на праві власності. В наслідок чого йому заподіяно матеріальний збиток на суму 81480 грн. 62 коп. Діями відповідача йому також заподіяно і моральну шкоду, яку він оцінює в 3000 грн. Крім того, просить стягнути судові витрати в сумі 829 грн.

Рішенням київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 24 січня 2006 року постановлено: „Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Казенного підприємства „Південекогеоцентр" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 70746 грн. 24 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн., витрати по оплаті державного мита 707 грн. 50 коп., а усього 74453 грн. 74 коп. Стягнути з Казенного підприємства „Південекогеоцентр" на користь Кримського юридичного агентства „Інтерномікос" за проведення додаткової експертизи 145 грн. 28 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити."

Ухвалою Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 02 лютого 2006 року в задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог, накладено арешт на майно Казенного підприємства „Південекогеоцентр" та на розрахунковий рахунок Казенного підприємства „Південекогеоцентр" в межах суми 74453 грн. 74 коп.

В апеляційних скаргах представник Казенного підприємства „Південекогеоцентр" Мельников В. В. просить ухвалу суду скасувати, Казенне підприємство „Південекогеоцентр" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення по суті спору. Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення та ухвала суду постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, у зв'язку з чім підлягає стягненню з власника транспортного засобу, у зв'язку з тім, що ДТП трапилося з вини водія відповідача. Стягуючи моральну шкоду суд виходив з того, що позивач був тривалий час позбавленій можливості користуватися своїм автомобілем . Крім того моральні страждання посилювалися усунення відповідача від якої-небудь матеріальної допомоги згладжуванні негативних наслідків від ДТП.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2005 року водій ОСОБА_2, якій працює водієм у Казенному підприємстві „Південекогеоцентр", керуючи автомобілем Камаз 53212 держномер НОМЕР_1 з причепом держномер НОМЕР_2 та рухаючись на гору допустив відрив причепу. Причеп, самовільно рухаючись з гори в низ в районі будинку № 102 по вул. 51 Армії в м. Сімферополі, скоїв наїзд на стоячий автомобіль „Фольксваген-Пассат" держномер НОМЕР_3, якій належить на праві власності позивачу.

Вина водія, третьої особи по справі ОСОБА_2, доказана протоколом ДТП, постановою Київського райсуду м. Сімферополя від 19.05.2005 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ст.. 124 КоАП України.

ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах з відповідачем. Автомобіль Камаз 53212 держномер НОМЕР_1 з причепом держномер НОМЕР_2 є власністю відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано на підставі ст. 1187 ЦК України поклав на відповідача як на власника транспортного засобу стягнення матеріальної шкоди. Розмір якою визнаний висновком автотоварознавчої експертизи як сума вартості відновного ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових ДТП і величини втрати товарної вартості у розмірі 70746 грн. 24 коп.

У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в частині незгоди з розміром матеріальної шкоди, не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.

Розглядаючи вимоги відносно стягнення моральної шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вона підлягають також стягненню з відповідача як власника транспортного засобу. Сума стягнення визнана відповідно до моральних страждань і переживань позивача, та усунення відповідача від згладжування негативних наслідків від ДТП.

Ухвалою суду від 02 лютого 2006 року в забезпечення позовних вимог, було накладено арешт на майно та на розрахунковий рахунок відповідача в межах суми 74453 грн. 74 коп.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якою стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду

У зв'язку з чим колегія суддів вважає вказані дії суду першої інстанції правомірними, та відповідаючи ми вимогам закону.

Посилання апелянта на те що вказана ухвала перешкоджає господарчої діяльності підприємства необгрунтовані, так як арешт накладено на майно та розрахунки у розмірі стягнутої в з відповідача суми.

Інші доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.

Рішення та ухвала суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до їх відміни немає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 312 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги  Казенного підприємства „Південекогеоцентр" відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 24 січня 2006 року, на ухвалу Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 02 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.