ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2011 р. Справа № 2a-414/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Кишинського М.І.
Суддів:Черепія П.М., Чуприни О.В.,
при секретарі Дякун М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3
від відповідача Долинської об'єднаної державної податкової інспекції: Кудла О.Й.
від відповідача управління Державного казначейства в Івано-Франківській області: Варшавський О.П.
від відповідача Державного казначейства України: Варшавський О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7
до відповідачів: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції, управління Державного казначейства в Івано-Франківській області, Державного казначейства України
про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 110799,00 грн,-
ВСТАНОВИЛА:
02.02.2011 року фізична особа–підприємець ОСОБА_7 (надалі–позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі–відповідач 1), управління Державного казначейства в Івано–Франківській області (надалі–відповідач 2), Державного казначейства України (надалі–відповідач 3) про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 110799,00 грн. Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що позивач по справі здійснює підприємницьку діяльність в сфері вантажних перевезень та зареєстрований як платник податку на додану вартість. Так, згідно поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 128519,00 грн. підлягає відшкодуванню сума бюджетного відшкодування по даній декларації в розмірі 110799,00 грн. Однак, станом на момент подачі адміністративного позову до суду, відповідачами безпідставно не повернута сума бюджетного відшкодування в розмірі 110799,00 грн., чим порушено вимоги п.п. 7.7.5, 7.6.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 1–4 Наказу Державної податкової адміністрації України та Головного управління державного казначейства України «Про затвердження порядку відшкодування податку на додану вартість». Одночасно, позивач просить поновити строк звернення до суду обґрунтовуючи його тим, що факт порушення Долинською оДПІ права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість став йому відомим в день винесення Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали від 21.12.2010 року по справі №16532/09/9104, оскільки провадження про правомірність бюджетного відшкодування податку на додану вартість тривало з 04.02.2009 року по 21.12.2010 року, а з позовом позивач звернувся до суду 02.02.2011 року. В зв’язку з цим, 02.02.2011 року судом винесено ухвалу про відкриття провадження у даній справі якою поновлено позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги викладені в адміністративному позові підтримала в повному обсязі пояснила суду, що станом на сьогоднішний день відповідачами залишається неповернутою сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 110799,00 грн. Зазначила, що рішенням суду від 11.03.2009 року задоволено позов позивача про визнання нечинним податкового повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, яке ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року залишено без змін. Таким чином вважає, що у позивача виникло законне право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 110799,00 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1108,00 грн.
Представник відповідача–1 проти заявленого позову заперечила, надавши суду письмове заперечення, яке мотивоване тим, що дана вимога про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Долинської об’єднаної державної податкової інспекції є необґрунтованою та з урахуванням статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає закриттю провадження у даній справі, оскільки позивач передчасно звернувся до суду. При цьому пояснила суду, що на розгляді у Вищому адміністративному суді України знаходиться касаційна скарга про перегляд ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року, а тому просить провадження по справі з цих підстав зупинити. Вирішуючи дане клопотання колегія суддів виходила з наступного.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України про відкриття провадження від 13.01.2011 року за касаційною скаргою Долинської оДПІ, відмовлено в зупинені постанови Івано–Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року. Таким чином клопотання про зупинення провадження у справі з тих же підстав, заявлених Долинською оДПІ вже вирішено Вищим адміністративним судом України, а тому колегія суддів порадившись на місці ухвалила в задоволенні клопотання відповідача відмовити.
Представник відповідача–2-3, проти заявленого позову заперечив, надавши суду письмове заперечення, яке мотивоване тим, що у відповідності до 7.7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган Державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. Однак, ні Долинське управління Державного казначейства України, ні Головне управління Державного казначейства України в Івано–Франківській області не отримувало від податкового органу висновку з визначенням розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на користь позивача в розмірі 110799,00 грн., а тому у відповідача–2 не було підстав для бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Розглянувши адміністративний позов та заперечення відповідачів, вислухавши представника позивача та представників відповідача, оцінивши та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач 22.01.1999 року зареєстрований виконавчим комітетом Болехівської міської ради Івано–Франківської області як фізична особа підприємець та являється платником податку на додану вартість. Так, 18.11.2008 року позивач звернувся з заявою до відповідача–1 про повернення суми бюджетного відшкодування. При цьому, 19.11.2008 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року, згідно яких сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість складає 128519,00 грн. гривень.
16.01.2009 року відповідачем–1 було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт №36/171/2632516531, яким було встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодуваннч з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 110799,00 грн. Однак перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в розмірі 17720,00 грн. На підставі даного акту відповідачем–1 21.01.2009 року винесено податкове повідомлення–рішення №0000081720/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 110799,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача–1, позивач 04.02.2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача–1 про скасування податкового повідомлення–рішення №0000081720/0 від 21.01.2009 року. Постановою Івано–Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року по справі №2а-423/09/0970 вимоги позивача задоволено повністю, дана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року по справі №16532/09/9104.
Відповідно до абзаців 1,3 п.п. 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі–Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом «а» пудпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Згідно підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Як встановлено судом, відповідачами на даний момент не відшкодовану позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 110799,00 грн.
Згідно пункту 4.1 спільного Наказу державної податкової адміністрації України та Головного Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року «Про затвердження порядку відшкодування податку на додану вартість» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 р. за N 263/2067 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.
Враховуючи, що право позивача на відшкодування з бюджету заявленого податку на додану вартість підтверджено рішенням Івано–Франківського окружного адміністративного суду, яке після перегляду його в апеляційному порядку вступило в законну силу, судова колегія приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 24, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, АДРЕСА_1, іден.код НОМЕР_1 бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року в сумі 110799 (сто десять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень) 00 коп.
Стягнути з Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в користь позивача 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні державного мита.
Стягнути з управління Державного казначейства в Івано-Франківській області в користь позивача 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні державного мита.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Кишинський М.І.
Судді: Черепій П.М.
Чуприна О.В.
Постанова складена в повному обсязі 01.03.2011 року.