ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" лютого 2011 р. Справа № 2a-186/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кишинський М.І., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом Головавтотрансінспекції в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 510,00 грн.,-
В С Т А Н О В И В :
14.01.2011 року Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області (надалі–позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 (надалі–відповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 510,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано–Франківській області виявлені порушення вимог положень статті 39 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’допущені відповідачем, а саме: експлуатацію легкового автомобіля, як таксі без наявності ліцензійної картки. Виявлені порушення зафіксовані в акті за № 163758 від 12.01.2010 року. За наслідками розгляду вказаного акту за вчинені правопорушення позивачем винесено постанову про застосування фінансових санкцій №092810 від 14.01.2010 року на суму 510 грн. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 510 грн. відповідачем добровільно не сплачена. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строків, яка мотивована тим, що 30.07.2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України щодо скорочення терміну позовної давності до 6 місяців, які внесені Законом України "Про судоустрій і статус суддів", однак до внесення змін суб’єкту владних повноважень надавався річний строк пред’явлення адміністративного позову до суду. Також позивачем для порушника надавався термін для добровільної сплати фінансових санкцій, а тому суд, вважає, що існують підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
17.01.2011 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку разом із копією позовної заяви та доданими до неї документів направлено відповідачу 18.01.2011 року для подання заперечення або заяви про визнання позову.
21.01.2011 року відповідач отримав дану копію ухвали, копію адміністративного позову та доданих до нього документів, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи. Однак відповідачем не подано заперечення проти адміністративного позову.
Згідно із пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів–у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа розглядається судом не за місцезнаходженням відповідача, поданий Головавтотрансінспекцією в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області позов до фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 510 грн. підлягає розгляду в строк визначений пунктом 3 частиною 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, прийшов до висновку, що позов обгрунтований та такий, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.01.2010 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано–Франківській області складено акт №163758 про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» під час експлуатації громадянином ОСОБА_1 легкового автомобіля, облаштованого як таксі з розпізнавальним ліхтарем. Під час перевірки виявлено таке порушення, як відсутність ліцензійної картки. Порушник з актом ознайомився, від письмових пояснень відмовився, однак підписав даний акт. За вказане порушення 14.01.2010 року начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано–Франківській області, щодо порушника винесено постанову № 092810 на суму 510 грн.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України ‘‘Про автомобільний транспорт’’.
Статтею 6 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08.09.2004 року “Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті” визначено, що урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).
Згідно вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ‘‘Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті’’органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Стаття 1 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’є спеціальною нормою, якою встановлено, що за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з довідки ТУ ГДІ в Івано–Франківській області, що станом на 13.01.2011 року згідно даних регіонального реєстру щодо виданих, переоформлених ліцензій, виданих дублікатів ліцензій, анульованих та визнаних недійсними ліцензій ОСОБА_1 не отримував ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання ним послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ‘‘Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті’’державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов’язковою до виконання.
Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Дана постанова направлялась відповідачу 15.01.2010 року. В порядку передбаченому пунктом 32 ‘‘Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті’’до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду відповідачем не оскаржувались.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції в розмірі 510 грн. за постановою про застосування фінансових санкцій № 092810 від 14.01.2010 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158–163 та 183–2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути на користь державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДК в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО –836014, код одержувача – 20568100, з фізичної особи–підприємця ОСОБА_1, іден.код НОМЕР_1 фінансові санкції в розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень 00 копійок по постанові № 092810 від 14.01.2010 року.
Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарження не підлягає.
Суддя: Кишинський М.І.
Постанова складена в повному обсязі 08.02.2011 року.