А П Е Л Я Ц І Й Н И Й      С У Д      З А К А Р П А Т С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

  У   Х   В   А   Л   А

    І м е н е м    У к р а ї н и

02.03.2011                                                                                                м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів  Марчука О.П. (головуючий),  Крегула М.М.Машкаринця М.М.

з участю  прокурора  –   Сочки І.І.,  підсудного –   ОСОБА_3, захисника – ОСОБА_4 потерпілого - ОСОБА_5, розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією  потерпілого ОСОБА_5 на вирок    Рахівського     районного суду Закарпатської області від 07.12.2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець та мешканець  АДРЕСА_1, румун, неодружений,  вищою освітою, непрацюючий,  не  судимий,  засуджений за ч.1 ст. 286 КК України на 3 (три) роки обмеження волі  без позбавлення права керування транспортними засобами; ч.1 ст. 135 КК України – на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом  поглинення менш суворого покарання більш суворим ,   до відбуття призначено ОСОБА_3 покарання у виді  2 (двох)  років   позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.  

На підставі ст. 75,76   КК України  ОСОБА_3  звільнений від відбування покарання з випробуванням  з іспитовим строком  один рік з покладенням обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу  кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказані органи про зміну місця проживання чи роботи та періодично з’являтися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.      

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3  на користь  ОСОБА_5 30000 гривень у покриття моральної шкоди та 1353,70 гривні у покриття матеріальної шкоди.

Запобіжним заходом підсудному    ОСОБА_3   залишено  заставу.

Речові докази : автомобіль “ВАЗ 21103“, номерний знак НОМЕР_1 , повернуто ОСОБА_6   ;  велосипед “Мінськ“ - повернуто ОСОБА_5 за належністю.  

Стягнуто з   ОСОБА_3  судові витрати в розмірі 486,78 гривень за проведення судово-технічної експертизи.

За вироком   ОСОБА_3  визнаний винним у тому  , що 05.05.2010 року близько  22 години 00 хвилин, в селі Середнє Водяне Рахівського району  навпроти автозаправної станції, що розташована по вул.  18 річчя Жовтня, № 296  ,   порушив вимоги п.п. 1.2; 1.5; 2.3 “б”; 10.1; 11.2; 11.3; 12.3; 12.4; 13.1  ПДР   України:  керуючи транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ 21103 , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1  в населеному пункті, перевищивши допустиму  швидкість,  рухаючись смугою зустрічного руху ,  після виявлення на проїзній частині дороги небезпеку для руху – колону велосипедистів, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки, застосував маневр об’їзду, не дотримавши безпечного інтервалу і здійснив наїзд на велосипедиста  ОСОБА_5 ,   внаслідок чого останній  отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

В апеляції  потерпілий  порушує питання про скасування вироку  та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає , що призначене ОСОБА_3  покарання не відповідає   тяжкості  вчиненого злочину та  особі засудженого внаслідок мякості. Вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про  щире розкаяння ОСОБА_3, оскільки останній залишив місце події , а у подальшому не вживав жодних заходів по  відшкодуванню завданої шкоди. Крім того, суд приймаючи рішення про часткове задоволення позову , свої висновки у вироку не вмотивував.  

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого, який  підтримав подану апеляцію,  промову  прокурора  який вказав на законність та обґрунтованість вироку,  пояснення   засудженого ОСОБА_3, ОСОБА_4 які просили залишити апеляцію без задоволення, а вирок   без змін , перевіривши матеріали справи,  обговоривши доводи  сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція  не підлягає до  задоволення  з таких підстав.

Правильність встановлення судом фактичних обставин справи , доведеність вини  засудженого у вчиненні злочину та юридична кваліфікація вчиненого в апеляції не оспорюються.

Винуватість підсудного  ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за встановлених судом першої інстанції обставин підтверджується сукупністю зібраних у справі , досліджених у судовому засіданні  та наведених у вироку доказів. Дії   ОСОБА_3  за  ч.1 ст. 286, ч. 1 ст. 135  КК України      кваліфіковано правильно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах , установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин з урахуванням  ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі , яка вчинила злочин , має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових злочинів.

Доводи апеляції  потерпілого про невідповідність призначеного щодо  ОСОБА_3     покарання тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок мякості апеляційний суд відкидає, оскільки  покарання підсудному     призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України , з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу – до кримінальної відповідальності притягується вперше,  молодий за віком, позитивно характеризується;   за наявності обставин, що пом’якшують   покарання та відсутності обставин , що його обтяжують.    

Апеляційний суд також відзначає, що у справі не встановлено і в апеляції не наведено жодних даних, які приводили б до висновку про неможливість виправлення   ОСОБА_3    без ізоляції його від суспільства . Натомість доводи на користь рішення про застосування ст. 75 КК України , які наведені у вироку, підтверджені даними, що містяться в кримінальній справі і , відповідно до вимог ст. 65 КК України , підлягали до врахування.

Апеляційний суд вважає, що призначене покарання  є необхідним і достатнім для його виправлення  та попередження вчинення нових злочинів.  

Відповідно до вимог ст. 328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок  суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та розміру заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, урахування ступеня вини відповідача та інших обставин справи. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках тощо.

Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача.

Розв’язуючи цивільний позов потерпілого  ОСОБА_5 в частині відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди , суд вимог законодавства дотримався ,своє рішення вмотивував.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України , апеляційний суд Закарпатської області ,-

    У  Х  В  А  Л  И  В :

           апеляцію потерпілого    ОСОБА_5 залишити без задоволення   , а  вирок  Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.12.2010 року щодо ОСОБА_3 без зміни.

Судді: