Справа № 2-45/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.02.2011 року                                                                         смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шевченко І.В., при секретарі Нігаматулліній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

ПАТ “ОТП Банк” (надалі - Банк) у вересні 2010 року звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що за кредитним договором від 11.06.2007 року ЗАКБ «ОТП банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 14 620 доларів США зі сплатою відсотків, визначених договором. Відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути вказані кредитні кошти у визначений договором строк зі сплатою відсотків, які повинні були сплачуватися частинами щомісячно. Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 09.09.2010 року створилася заборгованість по тілу кредиту 9 177,07 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ долара США до гривні становить 72 574,10 грн; по нарахованим та несплаченим відсоткам –623,54 долара США, що еквівалентно 4 931,08 грн; також нараховано пеню у розмірі 1 109,83 грн та штраф у розмірі 50,00 грн, тому позивач вимагає стягнути з вказану заборгованість достроково.

Також вказано, що згідно з договором поруки від 11.06.2007 року ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання перед Банком відповідати по обов’язкам боржника, які випливають з вищезазначеного Кредитного договору. Позивач просить  стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості за кредитом у розмірі 78 665,01 грн та судові витрати у сумі 906,65 грн.

У січні 2011 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаним договором порушено його права як споживача. Так, Банк не повідомив його про тип відсоткової ставки, кредитні умови, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту; не виконав вимоги п.3.8 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168; крім того –єдиним платіжним засобом України є національна валюта –гривня. Ухвалою суду від 18.01.2011 року зустрічний позов прийнято судом та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Красногвардійського районного суду АР Крим від 08.02.2011 року первісного позивача ПАТ «ОТП Банк» у зв’язку з продажем ним кредитного портфелю та відповідно - заміни кредитора, замінено на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Представник позивача Смирнова М.П. у судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги  за первісним позовом підтримала в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити та надала заперечення.

Відповідач ОСОБА_1, якій також є представником відповідачки ОСОБА_2, яка у судове засідання не з'явилася, позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна»у судовому засіданні визнав частково та підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом. Пояснив, що у 2007 році він дійсно отримав кредит на придбання автомобілю у розмірі 14 620 доларів США, що на той час у гривневому еквіваленті це становило близько 73 000,00 грн. За три роки він сплатив 9 081,31 доларів США, що становить приблизно 72 000,00 грн, останній платіж був проведений ним 18.12.2009 року. Зараз в нього залишилася несплаченою сума близько 35 000,00 грн, яку він визнає та не заперечує сплатити Банкові навіть 40 000,00 грн; якщо ж суму буде визначено у доларах США –просив застосувати курс НБУ, що був дійсним на час укладення договору –5,05 грн за 1 долар США. Стосовно зустрічного позову пояснив, що у відповідності до Постанови Правління НБУ № 200 від 30.05.2007 року іноземна валюта не повинна зараховуватися на поточний рахунок; генеральна довіреність НБУ не дає банку права на проведення валютних операцій; просив також звернути увагу на несправедливість умов договору.  

Вислухавши пояснення відповідача –позивача за зустрічним позовом, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна»слід задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 від 05 червня 2007 року (а.с. 122-123) та кредитної заявки від 11.06.2007 року (а.с. 19) між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-F00/123/2007 (а.с. 7-15). Умовами вказаного Договору передбачено, що Банк надає ОСОБА_1 кредит на придбання автомобілю у розмірі 14 620 доларів США строком на 6 років з датою остаточного повернення кредиту 11.06.2013 року. Сплата кредиту здійснюється щомісячно згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків.  Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та складає 11,99% річних. Суму 14 620 доларів США було отримано ОСОБА_1 11.06.2007 року (а.с. 20, 126-127).

Згідно п.5.1 розділу 5 даного Договору, ОСОБА_1 зобов’язався погашати щомісячно отриманий кредит, а також відсотки за користування кредитом, відповідно до встановленого Графіка платежу (а.с. 10).

У відповідності до договору поруки від 11.06.2007 року поручитель ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання перед Банком відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його Боргових зобов’язань за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов’язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники (а.с. 16-17).

Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 09.09.2010 р. становить 78 665,01 грн та складається з:

- залишку заборгованості за кредитом –9 177,07 доларів США, що за курсом НБУ 7,9082 грн за 1 долар США у гривнях становить 72 574,10 грн;

          - суми відсотків за користування кредитом за період з 17.12.2009 року по 08.07.2010 року –623,54 долари США, або 4 931,08 грн;

          - суми пені за прострочення виконання зобов’язань –1 109,83 грн;

- суми штрафу за прострочення виконання зобов’язань –50,00 грн (а.с. 18).

Судом також встановлено, що Банк 31.03.2009 року звертався з вимогами погасити заборгованість по кредитному договору до відповідачів, яка станом на 31.03.2009 року становила: по тілу кредиту 10 082,73 долари США, по відсотками - 141,05 доларів США, також було нараховано пеню у розмірі 1 011,62 грн та штрафи у розмірі 75,00 грн (а.с. 21-23).

У відповідності до копії ліцензії та дозволів ЗАТ «ОТП Банк»надано право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.1-11 ч.2, ч.4 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та зазначено перелік операцій, які має право здійснювати ЗАТ «ОТП банк»(а.с. 118-121).

З наданого відповідачем розрахунку та копій квитанцій вбачається розмір сплачених ним коштів у погашення кредиту, якій становить 7 438,88 доларів США (а.с. 124-183).

У зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 склалася заборгованість з погашення кредиту, між ним та Банком 16.03.2009 року було укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору, де йому надавався пільговий період з оплати простроченої заборгованості (а.с. 184-187), а також 16.03.2009 року було укладено додатковий договір № 1 до договору поруки від 11.06.2007 року між Банком та ОСОБА_2 (а.с. 188).

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стосовно вимог за зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним.

Позивач за зустрічним позовом посилається на порушення Банком вимог п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: неповідомлення йому кредитних умов, сукупної вартості кредиту, типу процентної ставки тощо.

Вказані доводи є безпідставними, оскільки Кредитним договором від 11.06.2007 року визначені всі істотні умови договору, про які зазначає ОСОБА_1; крім того, при заповненні анкети-заяви від 05.06.2007 р. він своїм підписом підтвердив, що банк надав йому в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Також суд зазначає, що відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування, при цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Отже, застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Стосовно вимог про визнання недійсним кредитного договору з підстав того, що кредит виданий в іноземній валюті, суд зазначає, що ст.99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається   на   всій  території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. З наданих позивачем доказів вбачається, що Банк має ліцензію та дозвіл на проведення операцій з валютними цінностями. А отже й на видачу кредиту.

Крім того, суд враховує й те, що нормами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст оспорюваної угоди свідчить, що вона укладена з додержанням вимог цивільного законодавства та за вільного волевиявлення сторін, а визначення грошового еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті не суперечить нормам ч.2 ст. 524 ЦК України. Також суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні й динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації та ніщо не перешкоджало йому отримати кредит у національній валюті.

На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

            У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Такі ж положення визначено у п.1.9.1 Кредитного договору, укладеного між Банком та відповідачем ОСОБА_1, тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо дострокового стягнення всієї суми кредиту. Питання про розірвання договору позивачем не ставиться.

Відповідно до ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятого на себе зобов’язання щодо щомісячного погашення отриманого кредиту, а також відсотків за користування кредитом відповідно до встановленого графіку, у зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 9 177,07 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на час проведення розрахунку становить 72 574,10 грн, за відсотками –623,54 долари США, що у гривневому еквіваленті становить 4 931,08 грн, пеня –1 109,83 грн та штраф –50,00 грн. При цьому суд виходить з того, що з наданих відповідачем копій квитанцій про сплату ним коштів у погашення кредиту неможливо чітко визначити які суми йшли на погашення відсотків, штрафних санкцій та безпосередньо тіла кредиту. Суми відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідачем не оспорювалися, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість суми заборгованості за кредитом у розмірі 9 177,07 доларів США.

Визначаючи суму, яка підлягатиме стягненню, суд виходить з положень п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у відповідності до якого у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим  Національним банком України на день ухвалення рішення. Таким чином, вимоги відповідача щодо застосування судом при постановленні рішення курсу іноземної валюти, якій існував на час укладення договору, є необґрунтованими.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що розрахунок заборгованості зроблений позивачем станом на 09.09.2010 року, що відповідає вищезазначеним умовам, суд вважає, що загальна заборгованість за кредитом у розмірі 78 665,01 грн визначена вірно.

Також судом встановлено, що поручитель належним чином не виконала свої зобов`язання за договором поруки, тому суд вважає, що позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна»підлягає задоволенню у повному обсязі, вищезазначена сума підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при пред’явленні позову та документально підтверджені.

Керуючись ст.ст.192, 509, 526, 530, 1050, 1054, 1190  ЦК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість, що склалася станом на 09.09.2010 року, по: кредиту у розмірі 72 574,10 грн (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні 10 копійок), відсоткам у розмірі 4 931,08 грн (чотири тисячі дев'ятсот тридцять одна гривня 08 копійок), а також пеню у розмірі 1 109,83 грн (одна тисяча сто дев’ять гривень 83 копійки), штраф у розмірі 50,00 грн (п’ятдесят гривень 00 копійок) та судові витрати у розмірі 906,65 грн (дев’ятсот шість гривень 65 копійок), а всього 79 571,66 грн (сімдесят дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят одну гривню 66 копійок) солідарно.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання договору недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя  

Справа № 2-45/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

09 лютого 2011 року                                                                             смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шевченко І.В., при секретарі Нігаматулліній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

           Керуючись ст.ст.192, 509, 526, 530, 1050, 1054, 1190  ЦК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»задовольнити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість, що склалася станом на 09.09.2010 року, по: кредиту у розмірі 72 574,10 грн (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні 10 копійок), відсоткам у розмірі 4 931,08 грн (чотири тисячі дев'ятсот тридцять одна гривня 08 копійок), а також пеню у розмірі 1 109,83 грн (одна тисяча сто дев’ять гривень 83 копійки), штраф у розмірі 50,00 грн (п’ятдесят гривень 00 копійок) та судові витрати у розмірі 906,65 грн (дев’ятсот шість гривень 65 копійок), а всього 79 571,66 грн (сімдесят дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят одну гривню 66 копійок) солідарно.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання договору недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя