ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" лютого 2011 р. Справа № 2a-35/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кишинського М.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю сторін:
представника позивача: Стасів В.С.
відповідач:не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача: ОСОБА_2
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 4357,44 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
05.01.2011 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі–позивач) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 (надалі–відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 4357,44 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за 2009 рік не дотримано нормативу при працевлаштуванні одного інваліда передбаченого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України». За недотримання даного нормативу відповідач був зобов’язаний до 16.04.2010 року сплатити до Івано–Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно–господарські санкції в сумі 4050,00 грн. За порушення термінів сплати адміністративно–господарських санкцій, відповідачу була нарахована пеня в сумі 307,44 грн. Оскільки вищезазначені суми не сплачені у відповідача утворилась заборгованість перед Івано–Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 4357,44 грн., яка на момент подачі позивачем позову до суду не сплачена.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги викладенні в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Суду пояснив, що у відповідача наявна заборгованість перед Івано–Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 4357,44 грн., яка на момент розгляду справи відповідачем в розмірі 2000,00 грн. частково сплачена. Також, представником позивача в судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог, у зв’язку з частковою сплатою відповідачем адміністративно–господарських в розмірі 2000,00 грн. Просив стягнути з відповідача адміністративно–господарські санкції в сумі 2050,00 грн. та пеню в сумі 307,44 грн.
Відповідач в судове засідання не з’явилася, про те на адресу суду направила заперечення на позовну заяву, яке мотивоване тим, що відповідач не відмовляється сплатити заборгованість в сумі 4357,44 грн., яку вже частково погасила. Зазначила, що всю необхідну заборгованість до кінця лютого поточного року зобов’язується сплатити.
Розглянувши позовну заяву та заперечення відповідача, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та такий, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі–Закон) передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Пунктом 2 Порядоку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 передбачено, що предметом проведення перевірки відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів є: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
Як вбачається з акту перевірки №463 від 16.12.2010 року, що у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 10 осіб. Так, у відповідності до нормативу передбаченого статтею 19 Закону відповідач був зобов’язаний працевлаштувати одного інваліда. Однак відповідачем не дотримано нормативу передбаченого статтею 19 вищезазначеного Закону.
Частиною 1 статті 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Частиною 4 статті 20 Закону передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Як вбачається з вищезазначеного акту перевірки середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає 8100,00 грн. Отже, в зв’язку з недотримання в 2009 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів передбаченого статтею 19 Закону відповідачу відповідно до статті 20 Закону нараховано адміністративно–господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної в сумі 4050,00 грн.
Відповідач зобов’язаний був сплатити до 16.04.2010 року адміністративно–господарські санкції в сумі 4050,00 грн., про те, у встановлений законом термін суму адміністративно–господарських санкцій в сумі 4050,00 грн. відповідачем не сплачена, а тому у відповідності до частини 2 статті 20 Закону відповідачу нараховано пеню в сумі 307,44 грн. Дана заборгованість підтверджується актом перевірки №463 від 16.12.2010 року та розрахунком пені. Однак, станом на момент розгляду даної адміністративної справи відповідач адміністративно–господарські в сумі 2000,00 грн. частково погасив, що підтверджується поданими представником позивача копіями квитанцій.
Щодо посилання позивача на ту обставину, що він до лютого поточного року зобов’язується сплатити всю необхідну заборгованість, то суд спростовує, оскільки відповідач за недодержання нормативу по працевлаштуванню інвалідів передбаченого частиною 1 статті 19 Закону в 2009 році зобов’язаний був до 16.04.2010 року у відповідності до частини 4 статті 20 Закону сплатити адміністративно–господарські санкції в сумі 4050,00 грн. Однак, так як відповідачем заборгованість в сумі 2000,00 грн. частково погашена то стягненню в судовому порядку підлягає борг в сумі 2357,44 грн., з яких адміністративно–господарські санкції в сумі 2050,00 грн. та пеня в сумі 307,44 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що заборгованість в сумі 2357,44 грн. відповідачем на момент розгляду справи не сплачена, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та такий, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 іден.код НОМЕР_1 на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 2050,00 (дві тисячі п'ятдесят) гривень та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 307 (триста сім) гривень, 44 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Кишинський М.І.
Постанова складена в повному обсязі 14.01.2011 року.