Справа № 2-494/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

01 березня 2011 року                                                                                                 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді                                          Бондаренко О.І.

при секретарі                                          Штойко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 є сином позивача.

На даний час у вказаному будинку проживає лише позивач, а зареєстрованим в будинку залишився її син ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1, але не проживає в ньому з 1999 року, оскільки він виїхав у невідомому напрямку і місце його проживання позивачу до теперішнього часу невідоме. З того часу син ніколи додому не приїжджав, листів не писав та не телефонував та будь-яких відомостей про нього позивач не має.

В зв'язку з реєстрацією ОСОБА_2 в будинку та відсутності будь-яких відомостей про нього (необхідні для представлення у відповідні органи довідки) позивач не може оформити субсидію та на власний розсуд користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За наведених обставин позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування будинком АДРЕСА_1, зобов’язати відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву в якій просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує, доповнень та змін не має, просить їх задоволити, в разі неявки відповідача просить провести заочний розгляд справи, згідно наявних доказів в справі.

Представник третьої особи Григоренко М.О. в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву в якій просить розглянути справу у її відсутність, щодо вирішення справи покладається на думку суду.  

          Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, будучи належним чином і в установлений Законом строк повідомленим про дату, час та місце розгляду справи згідно положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено по справі, позивач ОСОБА_1 являється власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копіями довідок №19, №20 від 17.01.2011 року, виданих виконкомом Лаврівської сільської ради Вінницького району та копіями виписок з погосподарської книги за період з 1996 по 2010 року (а.с.6-9).

В даному будинку проживають та зареєстровані: позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2

Як вбачаться з актів складених комісією депутатів Лаврівської сільської ради 17.01.2011 року, затверджених сільським головою Олійник І.К., відповідач ОСОБА_2 в 1999 році разом з дружиною вибули на проживання за межі України і з того часу місце його проживання невідомо(а.с.10,11).

          Згідно  зі ст. 156  ЖК  України  члени  сім'ї  власника  жилого  будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу.

Питання збереження права користування в разі тимчасової відсутності фізичної особи у приватному житловому фонді врегульовані нормами цивільного законодавства.

Зокрема положеннями ст. 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

          А тому звернення до суду із вимогою про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом - одна з форм захисту власником своїх прав, не суперечить законодавству і може бути застосована судом.

          Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт про те, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в будинку АДРЕСА_1 з  1999 року.

          З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 9, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 12, 15, 27, 31, 209, 212- 215, 224 - 226  ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 задоволити.

          Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,  таким, що втратив право на користування будинком АДРЕСА_1 Вінницької області.

          Зобов’язати відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: