УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Самчука П.П.
суддів : Баса О.Г., Пастощука М.М.
при секретарі Козіцькій А.Б.
з участю
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 22а-65 за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на постанову Старокостянтинівського
районного суду від 21 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2038 смт. Озерне Житомирської області про стягнення надбавки за вислугу років в сумі 4908 грн.09 коп.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
ОСОБА_1. в квітні 2006 року звернувся в суд з позовом до військової частини
А- 2008 про стягнення 4908 грн. 09 коп. надбавки за вислугу років, вказавши, що він
проходив службу в Збройних Силах України з 16.10.1981 року по 31.10.2004 року , з них: з
1.10.2004 року по 31.10.2004 року у військовій частині А-2038 і наказом командира військової
частини А-2038 № 206 був виключений із списків особового складу частини в зв"язку з
скороченням штатів. Згідно з довідкою військової частини А-2038 № 2044 з жовтня 2004 року
по день звільнення йому була виплачена надбавка за безперервну військову службу в розмірі
2298 грн.74 коп., що суперечить Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року „Про
надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства Внутрішніх Справ
України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної
охорони України за безперервну службу", відповідно до якого надбавку за безперервну
військову службу мали виплачувати за період з травня 2003 року по день
звільнення 1.10.2004 року, в більшому розмірі, ніж йому виплачували.
Постановою Старокостянтинівського районного суду від 21 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просив постанову Старокостянтинівського районного суду скасувати, ухвалити нову постанову , в якій задоволити його позовні вимоги, пославшись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Вважає, що суд не врахував положення Указів Президента України №389 від 05.05.2003 року , № 308 від 30.07.2004 року та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України в частині визначення розміру цих надбавок.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно
Головуючий у першій інстанції - Блонський В.К. Справа № 22а-65
Доповідач- Самчук П.П. Категорія 14,22
2
встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив дійсні обставини справи, дав їм належну оцінку, а його висновки щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог ОСОБА_1 узгоджуються з матеріалами справи, відповідають закону.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 16.10.1981 року по 31.10.2004 року і на підставі наказу командира військової частини А-2038 виключений зі списків військової частини в зв"язку із скороченням штатів і йому була виплачена згідно довідки військової частини ( а.с.4) надбавка за безперервну військову службу в розмірі 2298,74 грн.
Указом Президента України № 389/03 від 5 травня 2005 року „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерств внутрішніх справ України, державного комітету у справах охорони державного кордону України та управління державної охорони України за безперервну службу " Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, яке залежало від стажу служби, з врахуванням високих результатів у службовій діяльності, а також визначати порядок та умови виплати зазначених надбавок, починаючи з 1.05.2003 року.
На виконання зазначеного Указу Президента наказом Міністра оборони України затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України.
Судом першої інстанції взято до уваги, що розміри надбавок в Указі Президента № 389/2003 визначені у розмірах до максимально визначеної межі, тобто, мінімальний розмір надбавок не встановлений даним Указом, і визначення розмірів надбавок за певні періоди з врахуванням суми коштів, передбачених у державних бюджетах України на утримання Збройних Сил України на відповідні роки, відповідно до ч.1 зазначеного Указу та ч.2 Наказу Міністра оборони України, є правом Міністра оборони України.
Розміри надбавок за вислугу років згідно рішень міністра оборони України доводилися телеграмами відповідним військовим частинам.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві розмір надбавки до грошового забезпечення виплачувався згідно рішень Міністра оборони України і у відповідності з законодавчими актами.
Виходячи із аналізу норм Указу Президента № 389 /2003 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства Внутрішніх Справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", конкретних обставин справи, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що щомісячні надбавки за безперервну військову службу нараховувалися і виплачувалися позивачу відповідно до чинного законодавства і підстав для задоволення позову не було.
Апеляційна скарга не містить доводів, які могли б бути підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст. ст. 198,200,205,212,254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.