Кілійський районний суд Одеської області

                                                                  РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          12 січня 2011 року  Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді                  Гавриш  М.  З.,             

при секретарі                                                  Єгоровій Л.І.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кілія цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3 про визнання права  власності на житловий будинок   

                                                     В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  

          ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 звернулись до суду з  вимогою про визнання права власності на житловий будинок   АДРЕСА_1, вказують, що  в 1990 році  ОСОБА_1  та ОСОБА_4, який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  за договором купівлі –продажу придбали  житловий будинок АДРЕСА_1. В 2007 році подружжя  без належного дозволу збудували на місці старих  нові господарські будівлі, право власності на  які  за життя ОСОБА_4 не оформили. Просять визнати право власності  на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами  в рівних частках, в тому числі за ОСОБА_1 на 1/2 частку   самовільно побудованих  літ. “В”- літньої кухні, літ. “Г”- сараю, літ. “Д”- убиральні та за  ОСОБА_2 на 1/2  частку житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами за спадщиною після смерті батька, ОСОБА_4 .

 Сторони в судове засідання не з’явились,  подали  відповідні клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

 Вивчивши матеріали справи та розглянувши надані докази судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

   Житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами  по АДРЕСА_1 був придбаний  ОСОБА_1 у ОСОБА_5  16.01.1990 року за договором купівлі –продажу, посвідченим  секретарем  виконавчого комітету Вилківської міської ради  за реєстровим № 15.

  За даними  технічної інвентаризації   станом на 30.10.2009 року житловий будинок  по АДРЕСА_1 складається в цілому з: літ. “А”- житлового будинку, літ. “Б”, “Г”- сараїв,  літ. “В” -літньої кухні, літ.”Д”- убиральні, № 1-2,І – надвірних споруд, фактично розташованих на земельній ділянці площею 816 кв.м., за документами –600 кв.м. Будівлі  літ. “В”,”Г”, “Д” є самовільно збудованими і щодо них позивачами    отримані відповідні висновки  Місцевого органу державного пожежного нагляду  в Кілійському районі  від 04.12.2009 року за № 1610 ,Кілійської  районної санітарно –епідеміологічної станції   від 26.11.2009 р. № 3817    та В містобудування, архітектури, житлово –комунального господарства та розвитку інфраструктури від 23.11.2009 рок за № 756 щодо узгодження оформлення права власності   самовільних  будівель .         

     Згідно ст. 41 Конституції України   кожен має право  володіти, користуватися і розпоряджатися  своєю власністю . Право приватної власності  набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

    Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 року, був зареєстрований   26.06.1965 року  виконкомом  Вилківської міської ради , про що складено актовий запис № 55. Факт набуття права спільної сумісної власності  подружжям ОСОБА_1  на житловий будинок  по АДРЕСА_1  за  укладеним на ім’я ОСОБА_1 договором купівлі – продажу  суд визнає доведеним.

  Житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил ( ч.1 ст. 376 ЦК України)  За правилами ч.2  ст. 376  ЦК особа,  яка  здійснила  або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.       Згідно ч.5 ст. 376 ЦК України на  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.   

  Суд визнає доведеним факт володіння на момент смерті  ОСОБА_4  останнім та його дружиною в рівних частках  на праві спільної сумісної власності  житловим будинком по АДРЕСА_1  , в склад якого  входили   самовільно побудовані господарські споруди, правовстановчі документи на які за життя спадкодавця належним чином не були оформлені.

    Згідно ст.. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

    Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

    Відповідно до вимог ст.. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

   Як вбачається з повідомлення Кілійської державної нотаріальної контори  від 11.12.2010 року за № 1752/01-14 , після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року  була заведена спадкова справа  № 272/2010  за заявою прийняття спадщини від імені ОСОБА_2, 30.06.2010 року  були подані заяви  про відмову від прийняття спадщини  від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

    За наведених позивачами обставин та наданих доказів суд визнає доведеним, що  спадковим майном  ОСОБА_4  є 1/2 частка  житлового будинку про АДРЕСА_1, який в цілому складається з літ. “А”-житлового будинку та самовільно збудованих за життя спадкодавця господарських будівель літ. “В”,”Г”, “Д”  реєстрація права власності на  які  за життя спадкодавця не відбулась. Факт прийняття  ОСОБА_2 спадщини після смерті батька   у встановленому законом порядку  підтверджений належними доказами та ніким не оспорюється.

   Вимоги позивачів є законними,  не порушують прав та інтересів  інших осіб ,  відповідач позов  визнає ,  тому

          Керуючись ст.ст. 15,58-60,209,212,214-215 ЦПК України,   

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_3 про  визнання права власності на житловий будинок задовольнити.  

    Визнати за ОСОБА_1 право спільної  власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами  по АДРЕСА_1  який складається в цілому з :  літ. “А”- житлового будинку, літ. “Б”, “Г”- сараїв,  літ. “В”літньої кухні, літ.”Д” - убиральні, № 1-2,І –надвірних споруд, фактично розташованих на земельній ділянці площею 816 кв.м., за документами –600 кв.м., в тому числі  самовільно побудованих літ. “Б”, “Г”- сараїв,  літ. “В”літньої кухні, літ.”Д”- убиральні.

   Визнати за ОСОБА_2  право власності за спадщиною по закону після смерті батька, ОСОБА_4, який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 року  на  1/2 частку  житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами  по АДРЕСА_1  який складається в цілому з :  літ. “А”- житлового будинку, літ. “Б”, “Г”- сараїв,  літ. “В”літньої кухні, літ.”Д”- убиральні, № 1-2,І –надвірних споруд, фактично розташованих на земельній ділянці площею 816 кв.м., за документами –600 кв.м., в тому числі  самовільно побудованих літ. “Б”, “Г”- сараїв,  літ. “В”літньої кухні, літ.”Д”- убиральні.  

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                          Гавриш М.З.