Справа № 2-201

                                                                                                                                                                               2011

      Р І Ш Е Н Н Я

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року             Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

                                        судді Рідник І.Ю.

                                        при секретарі Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за участю третіх осіб з боку відповідача: Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області, Комінтернівського районного бюро технічної інвентаризації, Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»про визнання рішень виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок, державну реєстрацію на нерухоме майно, державні акти на право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за законом –недійсними, визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним та про визнання права власності на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями,

встановив:

14 липня 2009 року ОСОБА_1, в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_4,  звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області №73 від 30.10.2003 року «Про затвердження акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і господарчих будівель та оформлення права приватної власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок НОМЕР_1 від 05.11.2003 року, виданого Першотравневою сільською радою ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними будовами, розташований в АДРЕСА_1; визнання недійсною державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 22.11.2003 року за ОСОБА_5; визнання частково недійсним  договору дарування житлового будинку від 06.05.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Комінтернівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2; визнання частково недійсною державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 27.05.2004 року за ОСОБА_2; визнання незаконним та скасування рішення Першотравневої сільської ради №28 від 08.04.1997 року про передачу ОСОБА_5 у приватну власність безкоштовно земельної ділянки площею 2500 кв.м. для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсною приватизацію ОСОБА_5 земельної ділянки площею 2500 кв.м., призначеної для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 2500 кв.м. для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_5; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.10.2008 року, виданого на ім’я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5., померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку площею 2500 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 2500 кв.м., цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_3; визнання за ОСОБА_1 права власності на цілий житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належних їй 3/8 частин жилого будинку з надвірними будівлями.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі пояснив суду наступне. Позивач є його рідним молодшим братом. Їх батьки:  ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у 1968 році купили будинок з присадибною земельною ділянкою в АДРЕСА_1. У 1972 році батьки побудували на цієї земельній ділянці ще один окремо розташований будинок більшого розміру. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла і після її смерті відкрилася спадщина на ? частину

- 2 -

житлового будинку з присадибною земельною ділянкою за вказаною вище адресою. Оскільки на час відкриття спадщини в будинку проживали тільки чоловік, ОСОБА_7, і син, ОСОБА_1, померлої, то вони фактично прийняли спадщину. До нотаріальної контори після смерті ОСОБА_8 зі спадкоємців ніхто не звертався і свідоцтво про право на спадщину не отримував. У липні 1980 року ОСОБА_7 одружився з ОСОБА_9, яка мала своїх двох дітей. Діти обох подружжя проживали від них окремо. Прожив батько разом з другою дружиною до самої своєї смерті -  до ІНФОРМАЦІЯ_3. Після його смерті відкрилася спадщина на ? частину будинку з присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1, яку в установленому порядку прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_1, який направив до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Оскільки в будинку залишилася проживати дружина їх батька,  позивач не став наполягати на поділ спадщини в натурі. Однак ОСОБА_5 усе майно переоформила спочатку на себе, а потім будинок подарувала своєї дочці ОСОБА_2, а земельна ділянка залишилася у спадщину її сину ОСОБА_3, у зв’язку з чим позивач був позбав-лений спадщини, що залишилася після смерті його батька. Враховуючи те, що відповідачі у добровільному порядку вирішити спір не бажають, ОСОБА_1 був вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов не визнали повністю, вважають його необґрунтованим, у зв’язку з чим просили в його задоволенні відмовити посилаючись на то, що будинку, в якому проживав  на день своєї  смерті ОСОБА_7, вже не існує, а до майна, що належало їх матері, ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, позивач ніякого відношення не має.

Представник відповідача - Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області, в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представники третіх осіб з боку відповідачів в судове засідання не з’явились, направив суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутність /а.с.114,121,128/.

Враховуючи те, що усі учасники процесу були повідомлені належним чином про час і місце судового засідання, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутність представника відповідача і представників третіх осіб.

 Вислухавши сторони, суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами доказі в обґрунтування позову та заперечень щодо нього, прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 19.07.1980 року ОСОБА_7 і ОСОБА_9 одружилися та після одруження дружина перейшла на прізвище чоловіка –ОСОБА_7 /а.с.11/. Для обох подружжя шлюб був другий та кожен з них мав дітей від перших шлюбів, які на тої час вже були повнолітніми та проживали окремо від своїх батьків.

Як убачається з запису по особовому рахунку №12 погосподарської книги Першотравневої сільської ради №13 за 1980 рік, проживали подружжя ОСОБА_7 на території Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області  в с.Нова Вільшанка в будинку, 1972 року забудови, загальною площею 60 кв.м., з надвірними господарськими будівлями і спорудами: літнею кухнею, сараєм, погребом, цистерною, розташованому на земельній ділянці площею 0.22 га, в якому головою домогосподарства записано ОСОБА_7, членами його сім’ї - дружина ОСОБА_9 В подальшому, після смерті ОСОБА_7 у 1982 році, особовий рахунок був переоформлений на ОСОБА_10 Дані про вулицю та номер будинку, а також про те, кому належав будинок і на підставі чого –відсутні  /а.с.166-167/.

Відповідно до діючого на тої час законодавства, право власності на придбаний жилий будинок підтверджувалось тільки нотаріально посвідченим договором  купівлі-продажу з обов’язковою реєстра-цією цього договору у виконкомі сільської ради (ст.227 ЦК УРСР).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.161/.

Відповідно до ст.525 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно ст.533 ЦК УРСР предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_7 з ним разом проживала та вела спільне господарство його дружина-ОСОБА_5., яка і повинна була успадкувати предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Сини померлого: ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, разом з батьком не проживали та були зареєстровані за іншими адресами з 1977 /а.с.14/.

Після смерті батька ОСОБА_1 дійсно звернувся в встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини про її прийняття, що підтверджується копією спадкової справи /а.с.1478-158/, але домоволодіння, яке він бажав отримати у спадщину, за померлим на праві власності не рахувалось, у зв’язку з чим ОСОБА_1 до теперішнього часу не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

- 3 -

Відсутність у ОСОБА_7 на день смерті нерухомого майна, підтверджується довідкою КП «Комінтернівське районне бюро технічної інвентаризації», в якої зазначено, що станом на 31.05.2007 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та інше нерухоме майно за ОСОБА_7 в Комінтернівському РБТІ не зареєстровано /а.с.67/.

Отже, посилання позивача та його представника на витяг з погосподарської книги №13 Першот-равневої сільської ради як на доказ того, що ОСОБА_7 на праві приватної власності належав житловий будинок з присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Комін-тернівського району Одеської області суд не бере до уваги, оскільки цей витяг є недопустимим доказом та крім цього, його зміст не відповідає запису, зробленому у самій погосподарській книзі, що було досліджено в судовому засіданні та спростовується іншими доказами по справі.

Не відповідає дійсності і ствердження позивача та його представника про купівлю їх батьками у 1968 році окрім будинку, ще і присадибної земельної ділянки.

До 1991 року земельні відносини в країні регулювалися Земельним кодексом УРСР, в редакції 1970 року.

Згідно ст.ст.3, 13 ЗК УРСР земля знаходилася виключно у державній власності і надавалася тільки в користування.

Позивачем не представлені суду докази щодо отримання ОСОБА_7 в користування земельної ділянки на території Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області  в с.Нова Вільшанка для обслуговування житлового будинку в якому він проживав.

З наданих суду сторонами доказів убачається, що земельна ділянка в с.Нова Вільшанка  наказом дирекції Комінтернівської птахофабрики від 25.02.1983 року №93 була виділена робітнику птахофабрики ОСОБА_5 /а.с.22/.

Відповідно до ст.12-1 ЗК УРСР рішенням виконкому Першотравневої сільської ради №14 від 25.04.1983 року, на підставі наказу №93 від 25.02.1983 року, земельна ділянка загальною площею 1000 кв.м., яка розташована в с.Нова Вільшанка, передана ОСОБА_5 для будівництва індивідуального жилого будинку /а.с.23/.

Рішенням виконкому Комінтернівської районної ради №305 від 13.06.1983 року ОСОБА_5 надано дозвіл на забудову житлового будинку в с.Нова Вільшанка на земельній ділянці, що виділена наказом Комінтернівської птахофабрики №93 від 25.02.1983 року, на підставі якого ОСОБА_5 отримала будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та почала будівництво будинку з господарськими будівлями і спорудами /а.с.20,100-106/.

Як пояснили суду відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2, їх матір’ю, ОСОБА_5, на виділений їй земельної ділянки, нею, за їх допомогою, був збудований новий житловий будинок, а старий, в якому вона проживала разом з чоловіком, ОСОБА_7, було перероблено під сарай. Дана обставина підтверджується технічною документацією на будинок, виготовленою Комінтернівським РБТІ 11.10.2003 року /а.с.91-99/.  

Після завершення ОСОБА_5 будівництва постійно діючою комісією відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства при Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області актом прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом жилого будинку, господарських будівель і споруд від 01.08.2003 року збудований нею житловий будинок був прийнятий в експлуатацію, з зазначенням вже повної юридичної адреси будинку.

Рішенням виконкому Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області №73 від 30.10.2003 року затверджено акт прийняття в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами від 01.08.2003 року і оформлено право приватної власності за ОСОБА_5 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 /а.с.21,107/.

05.11.2003 року виконкомом Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно –житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 /а.с.34/  та 22.11.2003 року право власності ОСОБА_5 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області зареєстровано у Реєстрі прав власності нерухомого майна /а.с.36/.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила)  річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї рачі.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

- 4 -

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 вже після смерті свого чоловіка, ОСОБА_7, в встановленому на тої час порядку, отримала у користування земельну ділянку та дозвіл на забудову житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, на який після забудови оформила право власності.

Отже, позивач ніякого відношення до будинку, збудованого ОСОБА_5, не має та не має законних підстав щодо оспорювання в судовому порядку законність отримання нею відповідних дозволів на будівництво та оформлення права власності на збудоване нею нерухоме майно.

Статтями 316,317 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_5, будучи власником майна, розпорядилася ним за своїм власним розсудом, як це передбачено чинним законодавством.

Необґрунтовані, безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню є також вимоги позивача про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і отриманого ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку.

Згідно вимог позивача, він просить визнати недійсними: державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2500 кв.м. для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташовану по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, виданого на ім’я ОСОБА_5 та державний акт на цю земельну ділянку, виданий на ім’я ОСОБА_3 після отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 за життя отримала тільки державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3.66 га, яка була їй передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області, після розпаювання землі Комінтернівської птахофабрики. На дану земельну ділянку ОСОБА_3 25.10.2008 року у Комінтернівській державній нотаріальній конторі отримав свідоцтво про право на спадщину за законом /а.с.71/.

Присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходилася у ОСОБА_5 в оренді на підставі договору оренди від 20.02.2004 року /а.с.37-39/. Державний акт на цю земельну ділянку ОСОБА_5 не отримувала та в порядку спадкування до ОСОБА_3 ця земельна ділянка не переходила.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в позивача не має жодної підстави для визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, у зв’язку з чим в цієї частині позов також не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та ст.ст.227,525,533 ЦК УРСР, ст.ст.3,12-1,13 ЗК УРСР, ст.ст.331,316,317 ЦК України і керуючись ст.ст. 10,11,59,60,209,212-215,218 ЦПК України, суд –

в и р і ш і в:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за участю третіх осіб: Комінтернівської державної нотаріальної контри Одеської області, Комінтернівського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області, відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області про визнання рішень виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок, державну реєстрацію на нерухоме майно, державні акти на право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину за законом  –недійсними, визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним та про визнання права власності на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями –відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя