АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ас -434/ 2006                                         Головуючий по 1-й інстанції

Васильєва Л.М. Суддя-доповідач: Дорош А.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 липня 2006 року                                                   м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів      Макарчука М.А., Дряниці Ю.В.

при секретарі   Лимар О.М.

з участю

позивача  ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача та третьої особи   ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві адміністративну справу за апеляційною скаргою     ОСОБА_1

на   постанову   Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Магістральної митниці Державної митної служби України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2006 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить вищевказану постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильність і неповноту дослідження доказів і встановлення обставин у справі; неправильність та неповнота застосування норм права; неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, зокрема, суд неправильно і неповно дослідив письмовий доказ - акт від 20.05.2005 р. про виконання відповідачем умов, передбачених ч.2 ст. 40 КЗпП України; суд неправильно і неповно дослідив докази на підтвердження або на заперечення факту пропонування усіх вакантних посад і відмови позивачки від них, відповідач не надав суду свій штатний розклад на день звільнення позивачки з роботи, що могло   підтвердити   факт   запропонування   усіх   інших   робіт,   які   малися   у   нього;неправильно застосував ч.2 ст. 40, ч.1 ст.43 КЗпП України та не застосував ч. З ст. 40 КЗпП України .

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.200 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанціїї залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першоі інстанції, ОСОБА_1 на час звільнення працювала у відповідача на посаді начальника відділу контролю митної вартості та номенклатури, за рішенням атестаційної комісії Магістральної митниці від 21.03.2005 р. ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді (а.с. 37-38), наказом Магістральної митниці від 22.03.2005 р. № 182 "Про результати атестації працівників магістральної митниці" позивач визнана такою, що не відповідає посаді начальника відділу контролю митної вартості та номеклатури, по що її було повідомлено (а.с.40).

Зазначені рішення атестаційної комісії та наказ про визнання позивача такою, що не відповідає вказаній посаді, останньою не оспорені і на час розгляду справи у суді першої інстанції є чиннними.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що рішення атестаційної комісії від 21.03.2005 р. є безумовною підставою для звільнення позивача з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем були дотримані вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується актом від 20.05.2006 р. про те, що позивачеві було запропоновано переведення на інші посади, які відповідають її освітньо-кваліфікаційному рівню, який позивачем не оспорюється (а.с.39).

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що на день звільнення позивача 20.05.2005 р. відповідачеві не було відомо про її тимчасову непрацездатність. Встановивиши при розгляді справи факт перебування позивача на час звільнення на лікарняному, відповідач наказом НОМЕР_1 вніс зміни до наказу про звільнення позивача, змінив дату звільнення з роботи на перший день працездатності після лікарняного - 26 червня 2006 р. та провів відповідні розрахунки та оплату.

Висновок суду в тій частині, що згоди профспілкового органу на звільнення ОСОБА_1. у відповідності до ст. 43 КЗпП України не потрібно, є вірним , а описка суду в частині застосувння ст. 43 КЗпП України не впливає на законність рішення суду, оскільки спеціальна норма ч.1 ст.43-1 КЗпП України передбачає, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення службових осіб митних органів.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне і неповне дослідження доказів на підтвердження або на заперечення факту пропонування усіх вакантних посад за новим штатним розкладом і відмови позивача від них не заслуговує на увагу,оскільки відповідачем дотримані вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч. 1 п.1 , 200 ч.1, 205, 206 КАС України, колегія суддів.-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.