Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-1512 /2007 р.                    Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М.

Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

« 27» квітня 2007 р.                                                                м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                                      Пільщик Л. В.

Суддів:                                                 Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

При секретарі:                                                            Ткаченко М.О

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Транспортна компанія «Бердянськавтотранс», про визнання правочину недійсним, визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на 1/2 частину майна , переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі- продажу,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 р. ОСОБА_3. звернулася до суду позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Транспортна компанія «Бердянськавтотранс», про визнання правочину недійсним, визнання права спільної сумісної власності на майно, визнання права власності на Уг частину майна , переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі- продажу.

У позовній заяві зазначала, що 03.09.1983 року вона перебувала в шлюбі із ОСОБА_4., під час шлюбу придбали спільно автомобіль ВАЗ 21110, держзнак НОМЕР_1 , вартістю 28710 грн., який був зареєстрований на ім 'я ОСОБА_4. 01.06.2006 року ОСОБА_4. без її згоди продав належний подружжю автомобіль ОСОБА_2. уклавши з ним договір купівлі - продажу та гроші у сумі 300 грн., отримані за автомобіль, залишив собі.

Посилаючись на те, що майно належало подружжю на праві спільної сумісної власності ,воно є цінним та згода його на продаж , яка має бути висловлена письмово та нотаріально посвідчена, нею не надавалася , вона просила суд визнати договір купівлі - продажу недійсним, визнати автомобіль об'єктом права спільної сумісної власності , визнати за нею право власності на Уг частку автомобілю та перевести на неї права та обов'язки покупця за договором купівлі .- продажу автомобілю, укладеним між позивачами.

2

Рішенням Бердянського   міськрайонного суду   Запорізької області від 21 лютого 2007 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу автомобілю укладений між ОСОБА_4. та ОСОБА_2. 01.06.2006 року.

Визнано автомобіль об'єктом права спільної сумісної власностіОСОБА_3. та ОСОБА_4. Визнано на ОСОБА_3. право власності на 1/2 частку автомобілю . В решті частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_4. просить його скасувати, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_2. просить його скасувати також , посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги       підлягають   частковому   задоволенню з

таких підстав.

Згідно до вимог ст.. 368ч.3 ЦК України майно,набуте подружжям під час шлюбу,є їхньою спільною сумісною власністю,якщо інше не встановлено договором або законом.

З набутих по справі доказів видно,що автомобіль ВАЗ 2110 д/нНОМЕР_1 був придбаний подружжям ОСОБА_1 19.06.2002 року за 28710 гривень і у відповідності до ст..368 ч.З ЦК України є їх спільною сумісною власністю.

Згідно до вимог ст..369 ч.2 ЦК України розпоряджання майном , що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно до вимог ст..65ч.1 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

У відповідності до вимог ст.. 65ч.3 СК України для укладання одним із подружжя договорів „які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації , а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

З матеріалів справи вбачається, що спірний автомобіль був придбаний подружжям ОСОБА_1 у 2002 році за 28710 гривень, що підтвердив відповідач і його представник , і є цінною річчю. Ствердження представника відповідача ОСОБА_4., про те, що автомобіль був оцінений продавцем ОСОБА_4. і покупцем ОСОБА_2 під час укладання оспорюваного договору купівлі-продажу за 300 гривень і тому не може вважатись цінною річчю, є безпідставні, оскільки на таку оцінку автомобіля дружина відповідача згоди не давала, і стан автомобіля при укладанні договору купівлі- продажу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 експертами не визначався,тому вважати продану річ нецінною неможна.

Згідно до вимог ст.. 215 ч.3 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи зазначені вимоги закону і ту обставину , що придбаний подружжям автомобіль є цінною річчю, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те ,що у відповідності до ст..65 СК України для укладення відповідачем ОСОБА_4. договору по відчуженню цього автомобілю наявність письмової згоди на це позивачки є обов"язковою, а оскільки така згода відсутня,то договір купівлі-продажу автомобілю від 01.06.2006 року слід вважати укладеним з порушенням вимог закону ,тому він підлягає визнанню недійсним.

3

Оскільки згідно до вимог ст.. 216 ч.1 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін - зобов"язана повернути другій стороні у натурі все,що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення , зокрема тоді,коли одержане полягає у користуванні майном , виконаній роботі,наданій послузі, - відшкодувати вартість того,що одержано, за цінами,які існують на момент відшкодування, то ОСОБА_2. зобов'язаний повернути ОСОБА_1. автомобіль, а ОСОБА_4. зобов'язаний прийняти цей автомобіль і повернути ОСОБА_2 отримані гроші, проте суд першої інстанції не застосував ці вимоги закону, у зв"язку із чим судове рішення підлягає зміні - доповненню.

Керуючись ст.ст. 307 , 308,313,314,316ЦІЖ України , ст..65ч.2,ч.3 СК України, ст..ст.215, ст..216 ч.1 ЦК України ,колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2007 року змінити. Доповнити рішення.

Зобов"язати ОСОБА_2 повернути автомобіль ВАЗ - 21110 держномер НОМЕР_2 ОСОБА_1.

Зобов"язати ОСОБА_1 прийняти зазначений автомобіль у ОСОБА_2 і повернути ОСОБА_2 300 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення , проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.