Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-1491 / 2007 р. Головуючий у 1-й інстанції: Піскунова Н.А.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 27» квітня 2007 р. м. Запоріжжя
Колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Ткаченко М.О
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від «20» лютого 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним , визнання права власності на 1/2 частину квартири та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним та визнання права власності на квартиру ,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування квартири і визнання права власності на 1/2 частину квартири.
У позовній заяві зазначав , що перебував з ОСОБА_1. у зареєстрованому шлюбі з 25.12.1990 року по 07.07.2005 року. У липні 2004 року ОСОБА_1. за кошти , належні подружжю на праві спільної сумісної власності,уклала з ОСОБА_2. удаваний договір дарування квартири № 10 по вул. Бочарова ,24 у м. Вільнянську , оскільки фактично квартира була придбана за договором купівлі - продажу, який ОСОБА_1. та ОСОБА_2. оформили як договір дарування квартири.
Посилаючись те , що в результаті укладення договору дарування на ім.'я ОСОБА_1. позбавляє його права на спільну сумісну власність на кватиру, просив суд визнати недійсним
2
договір дарування спірної квартири, визнати квартиру спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та визнати право власності на 1/2 частину квартири за ним.
У вересні 2006 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним та визнання права власності на квартиру, посилаючись на те, що фактично квартира була продана за 4350 доларів США , які він отримав від ОСОБА_1. і на які придбав для своєї сім'ї будинок .
Ухвалою судді Вільнянського району Запорізької області від 12.10.07р. пред"явлені позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2007 року позови ОСОБА_4 та ОСОБА_2. задоволені.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. 13.08.2004 року . Зобов'язано ОСОБА_1. повернути ОСОБА_2. кв. АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2. повернути ОСОБА_1. гроші у сумі 21967 грн. 50 коп , що еквівалентно 4350 доларів США .
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1. просить його скасувати , посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні пред"явлених до неї позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає задоволенню .
Згідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Статтею 719 ЦК України встановлено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання проте, чи мали місце обставини , якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення , та якими доказами вони підтверджуються.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування, посилаючись на отримання продавцем грошей за договором дарування , що суперечить вимогам ст. 717 ЦК України .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. та ОСОБА_4., суд виходив з того , що між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. було укладено договір дарування з метою приховати угоду купівлі -продажу , яка нібито в дійсності мала місце . При цьому як на докази укладання в дійсності договору купівлі- продажу суд у рішенні послався на показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6., а також на довіреність ,видану ОСОБА_2. на ім."яОСОБА_7. на продаж спірної квартири від 24.05.2004 року.
Відповідно до ст. ст. 59, 64 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно до роз'яснень Постанови Пленуму України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 квітня 1978 року № 3 При вирішенні питання про визнання угоди недійсною суду необхідно враховувати таке: недійсність угоди може бути підтверджена будь-якими з передбачених ст.27 ЦПК України засобами доказування, якщо інше не передбачено законом . Однак ціна та інші істотні умови угоди, укладеної в простій письмовій чи нотаріальній
3
формі, не можуть бути встановленими на підставі показань свідків, крім випадків 'кримінальнокараних діянь;
Враховуючи зазначене, показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6. не могли бути взятими до уваги суду , оскільки вони є недопустимим доказами по справі. До того ж , із самих показань цих свідків видно, що вони не були присутніми при укладанні оспорюваного договору дарування , а свідчили лише про попередній намір ОСОБА_2. продати свою квартиру і про розмови про це між ОСОБА_2. та подружжям ОСОБА_1, що само по собі не є доказом про намір ОСОБА_2. під час укладання договору, як і довіреність, що видана ОСОБА_2. на ім 'яОСОБА_7. 24.05.2004 року , відповідно до якої ОСОБА_2. довіривОСОБА_7. продати спірну квартиру, яка також свідчить лише про намір продажу квартири у травні 2004 року. Зазначені докази не мають правового значення , оскільки угода дарування укладена та підписана безпосередньо ОСОБА_2. зі згоди його дружини.
З матеріалів справи вбачається, що договір дарування від 13.08.2004 року укладався та підписувався у нотаріальній конторі з роз'ясненнями нотаріусом природи цього договору ( а.с 79 ) . Також нотаріусом засвідчено згоду на дарування квартири дружини дарувальника - ОСОБА_8 ( а.с. 48)
Крім того в матеріалах справи відсутні і інші докази, укладання договору купівлі-продажу , зокрема, оригінали письмових документів , які б свідчили про передачу грошової суми за договором дарування - 4350 доларів США . До матеріалів справи як доказ про передачу грошей позивачу ОСОБА_2. додано копію розписки, ним же написаної (а.с 82), що не може вважатись належним доказом передачі коштів, оскільки, як вбачається із цього доказу назначена розписка складена та підписана самим дарувальником ОСОБА_2. власноруч та датована 13.09. 2004 року. ( а.с .82), тобто через місяць після укладення угоди. Відповідачка ОСОБА_1. оспорює написання будь-яких розписок при укладанні угоди. У судовому засіданні 20.12.2006 року ОСОБА_2. заперечував той факт, що він взагалі писав розписку, потім пояснив, що він її писав пізніше на вимогу позивача ОСОБА_4 При таких обставинах підстав вважати зазначену розписку достовірним і належним доказом немає.
Позивач ОСОБА_2. посилався як на доказ отримання грошей за оспорюваним договором дарування на договір купівлі - продажу жилого будинку АДРЕСА_2 , відповідно до якого, на гроші, отримані від нібито дарування спірної квартири, сину позивача ОСОБА_2.- ОСОБА_7. - був придбаний жилий будинок.
Суд не звернув уваги на той факт, що зазначений договір купівлі-продажу укладався 20 червня 2004 року, а договір дарування спірної квартири - 13.08.2004 року, тобто вже після укладення договору купівлі - продажу жилого будинку, а тому ці обставини не можуть бути прийняті судом як доказ отримання ОСОБА_2. грошей від ОСОБА_1.
Таким чином, позивачами не надано належних та допустимих доказів про те, що між сторонами не укладався договір дарування квартири і в дійсності виникли правовідносини щодо купівлі - продажу спірної квартири .
Про дане свідчить , зокрема, ті обставини , що після укладення договору , ОСОБА_2. не оспорював його , до суду з цього приводу не звертався , і погодився з тим, що його квартира подарована відповідачці.
З приводу оспорювання дійсності договору дарування дарувальник звернувся тільки після звернення до суду з позовом ОСОБА_4. - чоловіка обдарованої, про визнання договору дарування недійсним.
За таких обставин висновок суду, про доведеність укладання договору дарування з ціллю приховати угоду купівлі - продажу є необгрунтованим і таким ,що не відповідає набутим доказам і обставинам справи.
2
Крім того , судом не вирішені позовні вимоги ОСОБА_4. про визнання права власності на 1/2 частку квартири, від яких він у встановленому порядку не відмовлявся і провадження по яких судом не закривалось.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим , висновки суду не відповідають набутим доказам і обставинам справи , і тому підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4. та ОСОБА_2. належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 309 п.2),3),4),313,314, 316 ЦПК України , колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вільнянського районного суду м. Запоріжжя від «20» лютого 2007 р.по цій справі скасувати .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним і визнання права власності на 1/2 частину квартири відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним та визнання права власності на квартиру відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.