Справа №22-ц-334/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сидоренко
Категорія - 46 Суддя-доповідач - Семеній
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Семеній Л. І.,
суддів - Білецького О. М., Кононенко О. Ю.,
при секретарі - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 грудня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частину домоволодіння
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та вселення,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_4 з січня 2005 року.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 54/200 частини домоволодінняАДРЕСА_2придбаного ОСОБА_4 під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 27/200 частини домоволодіння АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
Зазначає, що вона завчасно звернулася до нотаріуса та прийняла спадщину за заповітом. Крім того, ОСОБА_2 не довів, що він брав у борг кошти на придбання Ѕ частини будинку.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала скаргу з мотивів в ній наведених, пояснення ОСОБА_2, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з січня 2005 року ОСОБА_2 проживав однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у належній їй квартирі по АДРЕСА_1, де був зареєстрований як член сім’ї (а.с.64).
24 листопада 2005 року вони придбали 54/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 Договір купівлі-продажу був оформлений на ім’я ОСОБА_4 (а.с. 5-6).
З січня 2006 року вони стали спільно проживати в цьому будинку, де ОСОБА_2 з 24.01.2006 року зареєстрований як член сім’ї (а.с. 16).
09 червня 2009 року вони зареєстрували шлюб (а.с.44).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла (а.с.13). Організацією її поховання займався її чоловік ОСОБА_2
За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 06 червня 2007 року, за змістом якого вона заповідала належні їй частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель, частину земельної ділянки при ньому, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та все інше майно ОСОБА_1 з покладенням на неї обов'язку надати ОСОБА_2 право довічного безкоштовного проживання в зазначеній частині житлового будинку, користування всіма приміщеннями в зазначеній частині житлового будинку та частині земельної ділянки при ньому (а.с. 55).
11 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини як спадкоємець на обов'язкову частку в спадщині (а.с. 43), а 21 січня 2010 року до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 з заявою про прийняття як спадкоємець за заповітом (а.с. 50).
Вказані факти правильно встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, на які суд послався в рішенні.
Згідно зі статтею 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України ( далі – СК України), якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Частиною 2 ст. 74 СК України на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення гл. 8 СК України щодо права спільної сумісної власності подружжя.
Зокрема, ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем доведено факт його проживання з ОСОБА_4 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з січня 2005 року по 09 червня 2009 року, а також ведення спільного господарства та наявності єдиного сімейного бюджету. Зокрема, цей факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, допитаних у судовому засіданні, а також тим, що він був зареєстрований як член сім’ї, як в квартирі АДРЕСА_1, так і в будинку по АДРЕСА_2 та з 09 червня 2009 року до дня смерті ОСОБА_4 вони проживали разом у зареєстрованому шлюбі.
У зв’язку із цим набуте позивачем та ОСОБА_4 за час спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу майно згідно з нормами ст. 60 і ст. 74 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, незважаючи на те, що було зареєстроване на ім’я ОСОБА_4 Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не укладалися договори щодо спірного майна, як це передбачено ст.74 СК України, тому воно судом обґрунтовано визнано їхньою спільною сумісною власністю й кожен з них має право на 54/200 його частину.
Оскільки після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну їй 54/200 частину будинку, на яку заявили свої права позивачі у цій справі та враховуючи, що на той момент ОСОБА_2 був непрацездатним, так як мав вік 68 років і відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України мав право на обов’язкову частку в спадковому майні, місцевий суд вірно визначив його частку в цьому майні, що становить 27/200.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч цим вимогам ОСОБА_1 не надала як суду першої інстанції, так і апеляційному суду, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт спільного проживання однією сім’єю з ОСОБА_4, а свідчення ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 місцевий суд обґрунтовано відхилив з тих підстав, що вони досить рідко спілкувалися з спадкодавцем та в їх показах є розбіжності щодо обставин проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4
За таких обставин та враховуючи, що вона ще не набула права власності на спадкове майно, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив їй в задоволенні позовних вимог про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем та вселення до спірного будинку.
Доводи апеляційної скарги про те, що частину житлового будинку по АДРЕСА_2 було придбано її бабою ОСОБА_4 за особисті кошти, отримані як завдаток в підтвердження укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, є необґрунтованими, оскільки відповідач за первісним позовом не надала суду доказів в підтвердження отримання спадкодавцем зазначеного завдатку. Крім того, з наявних в матеріалах справи договорів купівлі - продажу квартири та частини будинку, вбачається, що спочатку, 24.11.2005 року, була придбана 54/100 частина житлового будинку по АДРЕСА_2 за 111100 грн., а потім, 29.12.2005 року, продано вказану квартиру за 13603 грн., що позбавляє можливості придбання спірної частини будинку навіть за повну вартість проданої квартири.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 грудня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -