Справа №11-122/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косар

Категорія -  Хуліганство Доповідач - Моїсеєнко

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Моїсеєнко Т. М.,

суддів -  Безверхого  О. М.,  Сінашенка  В. Г.,

з участю прокурора -  Вортоломей М.Ф.

                      Засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 27 грудня 2010 року яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець с.м.т. Угроїди, Краснопільського району, Сумської області, мешканецьАДРЕСА_1 громадянин України, раніше судимий:

3 жовтня 2006 року за ст.ст. 186 ч. 2, 69 КК України до арешту строком 4 місяці;

2 вересня 2009 року за ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 1, 70 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Звільнений умовно – достроково 23 липня 2010 року на 6 місяців 5 днів.

засуджений за ст. 296 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно ст. 71 КК України, за сукупністю вироків ОСОБА_2  до призначеного покарання частково приєднане  невідбуте покарання за вироком  Краснопільського районного суду Сумської області від 2 вересня 2009 року  і визначене покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину за слідуючих обставин:

          10 вересня 2010  року, о 21 години 40 хвилин, ОСОБА_2, раніше судимий за хуліганство, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, діючи із хуліганських мотивів, прибув до господарства АДРЕСА_2. Грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, незважаючи на нічну пору доби, ОСОБА_2 почав гучно стукати у зачинену хвіртку, а потім перелізши через паркан, підійшов до дверей будинку і почав стукати гучно кулаком. До дверей підійшла  десятерична онука власника будинку та відповіла, що всі сплять і двері відчиняти не будуть. Але ОСОБА_2, продовжуючи хуліганські дії, підійшов до вікна будинку, з лівого боку від вхідних дверей та розбив скло вікна, вартістю 24 грн.,  вимагаючи у господаря відчинити йому двері. Мешканка цього будинку ОСОБА_3 відчинила двері і запитала ОСОБА_2, що йому потрібно і навіщо він розбив скло. Але ОСОБА_2, діючи з особливою зухвалістю, почав ображати ОСОБА_3 висловлюючись на її адресу  брутальною лайкою. Тим часом, з будинку вийшла ОСОБА_4, яка почала заспокоювати ОСОБА_2, але він продовжуючи хуліганські дії, діючи з особливою зухвалістю почав висловлюватись на адресу ОСОБА_4 брутальною лайкою та без дозволу господарів увійшов до будинку. Грубо порушуючи громадський порядок, в нічну пору доби,  діючи з винятковим цинізмом, не звертаючи увагу на присутність малолітньої десятирічної дитини, почав висловлюватись в образливій формі брутальною лайкою на адресу господаря будинку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, не дивлячись на його похилий він та немічність, та прохання з його боку залишити будинок і надати родині спокій.  Але, ОСОБА_2, діючи із хуліганських мотивів та з особливою зухвалістю штовхнув ОСОБА_5 в груді, від чого той впав на ліжко  та відчув фізичного болю, а потім взяв зі столі диню та кинув ОСОБА_5 в голову, від чого потерпілий також відчув фізичного болю. Продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_2 вийшов на вулицю і  почав висловлювати погрози подальшої розправи  відносно   ОСОБА_4, ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_1, а потім наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_3, але вона відхилила голову в сторону.  Висловлюючись брутальною лайкою та погрожуючи розправою ОСОБА_2 направився до стоячих поодаль ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_1, що змусило їх тікати нічною порою, по темної вулиці і ховатися від ОСОБА_2. Не знайшовши ОСОБА_4 та малолітню ОСОБА_1, ОСОБА_2, висловлюючись брутальною лайкою вийшов у бік ОСОБА_3, яка рухалась по вулиці, від власного домоволодіння, але його хуліганські дії були припинені працівниками міліції, яки прибули на виклик.

           В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2  просить пом’якшити призначене йому покарання, врахувавши його щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування ним шкоди потерпілим.

          Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

          Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, є обгрунтованим і в апеляції не оспорюється.

          Що стосується покарання, яке суд призначив засудженому, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

          Як вбачається з вироку, суд при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого, а також обставини, що пом’якшують покарання, до того ж і ті, на яки посилається засуджений в  апеляції.

          Призначивши ОСОБА_2 покарання за скоєний злочин, суд остаточно призначив йому покарання за вимогами ст. 71 КК України, оскільки він скоїв злочин під час умовно – дострокового звільнення.

          На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом’якшення не вбачається.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 27 грудня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 – без задоволення.

СУДДІ:

Моїсеєнко Т. М.        Безверхий О. М.         Сінашенко В. Г.