ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2006 р. | № 11/3776 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кривди Д.С. –(доповідача у справі), |
суддів : | Жаботиної Г.В., Костенко Т.Ф., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Приватного підприємця Фоменка О.В. та Приватного підприємця Демиденка С.В. |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.03.2006 |
у справі | №11/3776 господарського суду Черкаської області |
за позовом | Черкаської міської ради |
до | 1) Приватного підприємця Фоменка О.В. 2) Приватного підприємця Демиденка С.В. |
про | стягнення 9189,19грн., |
за участю представників сторін від:
позивача: не з’явились
відповідачів: 1) не з’явились
2) не з’явились
Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 05.09.2006р. Осетинського А.Й. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Костенко Т.Ф.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.12.2005р. (суддя Довгань К.І.) позов задоволено повністю; стягнуто з ПП Фоменко О.В.: на користь Черкаської міської ради –4595грн. боргу; в доход бюджету –51грн. державного мита; на користь ДП “Судовий інформаційний центр” –59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ПП Демиденко С.В.: на користь Черкаської міської ради –4595грн. боргу; в доход бюджету –51грн. державного мита; на користь ДП “Судовий інформаційний центр” –59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.03.2006р. (судді Корсакова Г.В. –головуючий, Ільєнок Т.В., Мельник С.М.) рішення господарського суду Черкаської області від 05.12.2005р. змінено і викладено його резолютивну частину в наступній редакції: “Позов задоволено частково. Стягнуто з ПП Фоменко О.В. на користь Черкаської міської ради 3272,47грн. основного боргу та 642,12грн. пені. Стягнуто з ПП Демиденко С.В. на користь Черкаської міської ради 3272,47грн. основного боргу та 642,12грн. пені. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПП Фоменко О.В. в доход бюджету 51грн. державного мита та на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ПП Демиденко С.В. в доход бюджету 51грн. державного мита та на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідачі просять скасувати постанову апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Від представника відповідачів надійшло клопотання (повідомлення телеграфом) про відкладення розгляду справи. Розглянувши клопотання та враховуючи повноваження касаційної інстанції, колегія дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності представника відповідачів.
Позивач не скористався наданим правом на участь свого представника в судовому засіданні касаційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 19.12.2001р. № 1544 приватним підприємцям Фоменку О.В. та Демиденку С.В. надана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка загальною площею 94кв.м.. під букмекерську контору та добудову підсобних приміщень, добудову окремого входу за адресою: бул.Шевченка, 264 за рахунок земель Черкаської міської ради.
На підставі вказаного рішення, між Приватними підприємцями (“орендар”) та Черкаською міською радою (“орендодавець”) укладено договір оренди вказаної земельної ділянки терміном на 49 років, який нотаріально посвідчений та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 27.02.2002р. за №43.
Згідно п.3.2. договору розрахунок орендної плати встановлено відповідно до рішення позивача від 04.12.2001р. №8-89 на підставі довідки міського управління земельних ресурсів про визначення грошової оцінки земельної ділянки від 30.01.2002р. Річна орендна плата за земельну ділянку згідно розрахунку Черкаського міського управління земельних ресурсів від 04.02.2002р. встановлено у розмірі 4,5% від її грошової оцінки і складає 4044грн.
Орендна плата за умовами п.3.4 договору вноситься орендарем щомісячно до 30 числа наступного місяця за звітним.
При цьому судами було встановлено, що орендарі в порушення п.п.3.2, 3.4 договору несвоєчасно та не в повному розмірі вносили орендну плату, в зв’язку з чим за відповідачами утворився борг за період з 27 лютого 2002 року по 16 серпня 2005 року (дата звернення з позовом).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов повністю, дійшов висновку, що на час розгляду спору заборгованість відповідачів по орендній платі склала 9189,19грн. і що саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.
Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення, не врахував, що згідно позовної заяви та доданого до неї розрахунку позовних вимог заявлено до стягнення 7978,46 грн. основного боргу за вказаний період та 1284,24грн. пені за період з липня 2004 року по серпень 2005 року. При цьому суд не перевірив правомірність визначення суми основного боргу саме в розмірі заявленому до стягнення та не навів мотивів та обґрунтування стягнення пені, не встановив період, за який нарахована пеня, її розрахунок. Це свідчить про неповне з’ясування місцевим судом обставин справи та недослідження розрахункових документів, що мають значення для правильного вирішення спору.
Апеляційний господарський суд, змінюючи рішення та частково задовольняючи позов виходив з того, що при зверненні з позовом не було враховано платіж від 15.03.2005р. у сумі 1360грн., а тому сума основного боргу становить 6544,94грн. Відповідно, в цій частині було змінено рішення місцевого суду.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.
Згідно ст. 12 Закону України “Про оренду землі”, у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Згідно ст. 14 Закону України “Про оренду землі”, у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); термін договору оренди; орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України. Оскільки відсутність однієї із істотних умов є підставою для визнання договору недійсним, господарський суд у встановленому порядку на підставі відповідних доказів був зобов'язаний встановити обставини щодо наявності всіх істотних умов договорів оренди, за якими здійснюється стягнення.
Суд апеляційної інстанції, відхилив доводи відповідачів про необхідність врахування при розгляді справи нового розрахунку орендної плати на рік за використання земельної ділянки за №3401-25 від 19.10.2005р., згідно якого відповідачі повинні сплачувати 2696грн. орендної плати на рік. При цьому суд послався на вимоги ст.ст.19. 21 Закону України “Про оренду землі”.
Однак, такий висновок зроблено апеляційним судом без врахування приписів ст. 14 Закону України “Про плату за землю”, за змістом якої платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Господарським судом не було досліджено обставин щодо виконання відповідачами вимог ст. 14 Закону України “Про плату за землю”, що свідчить про не з'ясування господарськими судами попередніх інстанцій правової природи спірних правовідносин.
Також ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не дано жодної оцінки умовам п.п.1. та 2.1 договору оренди земельної ділянки, згідно яких земельна ділянка передається в оренду спільно з державним комунальним підприємством “Черкаське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління №3”. Відповідно, судами не встановлено правові наслідки такої спільної передачі в оренду земельної ділянки стосовно здійснення орендної плати відповідачами.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватних підприємців Фоменка О.В. та Демиденка С.В. задовольнити.
Рішення господарського суду Черкаської області від 05.12.2005р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.03.2006р. у справі №11/3776 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
Т.Костенко