КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2011 № 02/1968
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Маляренка А.В.
суддів: Дикунська С.Я.
Зеленін В.О.
при секретарі: Волуйко Т.В.
За участю представників:
від позивача -Котенко С.В. (дов. б/н від 29.03.2010 р.);
від відповідача -не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2010
у справі № 02/1968 (Пащенко А.Д. .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 206 053,21 грн.
Відповідно до розпорядження № 01-23/1/2 від 25.02.2011 р. Голови Київського апеляційного господарського суду Бондаря С.В. змінено колегію суддів на головуючого суддю Маляренка А.В., суддів: Дикунську С.Я., Зеленіна В.О.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010 р. Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 206 053,21 грн., яка складається з 173 796,72 грн. основного боргу за кредитом, 25 887,68 грн. боргу по відсотках та 6 368,81 грн. пені.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” 173 796,72 грн. боргу по кредиту, 25 887,68 грн. процентів, 6 368,81 грн. пені.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, судом першої інстанції порушено ст. 60 ГПК України в якій визначено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Відповідач вважає, що судом помилково зроблено висновок відносно того, що зустрічна позовна заява відповідача про розірвання кредитного договору не є взаємно пов’язанною із первісним позовом. Як вивливає з оскаржуваного рішення, відповідачем не було виконано умови укладеного кредитного договору та додаткової угоди до нього, а саме не сплачено суми кредиту і процентів згідно графіку погашення заборгованості. З даним твердженням відповідач погодитись не може, оскільки він був позбавлений можливості в судовому процесі аргументовано довести безпідставність вимог позивача.
Представник позивача не надав суду відзив на апеляційну скаргу, але просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2006 р. між сторонами по справі було укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-2/813-06/г. Відповідно до п. 1.1 укладеної угоди кредитор зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках даної угоди і які після їх підписання стають її невід’ємними частинами.
В п.п. 1.2-1.3 угоди від 22.11.2006 р. загальна сума наданих кредитором кредитних коштів не може перевищувати суми 860 000 грн. Термін користування кредитними коштами за даною угодою встановлюється до 21.11.2011 р.
Пізніше, 05.11.2009 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 010/02-2/1747-07/. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор з 05.11.2009 р. в рамках дії генеральної кредитної угоди № 010/02-2/813-06/г від 22.11.2006 р. надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов’язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов’язки визначені цим договором. Сума кредиту складає 198 868,43 грн., остаточна дата погашення кредиту 25.10.2010 р., а процентна ставка визначена у розмірі 28 % річних.
Згідно п. 2.1 укладеного кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов’язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі визначеному п. 1.2.1 договору.
Як передбачено п. 5.1 кредитного договору від 05.11.2009 р. проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.
Відповідно до п. 13.4 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов’язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов’язання мало бути виконаним, і по день виконання позивальником простроченого зобов’язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов’язання.
Крім кредитного договору від 05.11.2009 р. сторони підписали додаток № 1 до нього, з якого випливає, що кредитний ліміт по кредитному договору зменшується позичальником згідно встановленого графіку, в якому визначені дати і суми внеску, належного до сплати щомісяця, та суми залишку заборгованості на кожну дату.
Встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним кредитним договором та додатку до нього, а саме не сплатив суму кредиту і процентів згідно графіку погашення заборгованості.
Позивачем 18.05.2010 р. було надіслано відповідачу претензію про виконання умов кредитного договору, однак відповіді на вказану претензію позивач неотримав.
На момент звернення позивача з позовом до суду відповідачем заборгованість за договором погашена не була.
На підставі вищезазначеного, апеляційний господарський суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем доведена та підтверджена належним чином, і відповідачем не спростована.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прострочено сплату строкових платежів по кредиту відповідно до графіку та сплату процентів за користування кредитом, даний факт підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Відповідачем в свою чергу не було спростовано вказаний розрахунок заборгованості, а також не надано доказів часткового або повного погашення заборгованості перед позивачем відповідно до умов кредитного договору.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача 173 796,72 грн. боргу та 25 887,68 грн. процентів за користування кредитом станом на 22.09.2010 р.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 6 368,81 грн. пені.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойка, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов’язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Як передбачено п. 13.4 укладеного кредитного за прострочення виконання будь-яких грошових зобов’язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов’язання мало бути виконаним, і по день виконання позивальником простроченого зобов’язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов’язання.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було правильно розраховано пеню, яка становить 6 368,81 грн., що відповідає умовам укладеного договору та не суперечить чинному законодавству.
За таких обставин судом першої інстанції було правомірно стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” 173 796,72 грн. боргу по кредиту, 25 887,68 грн. процентів, 6 368,81 грн. пені.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з’ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 10.12.2010 р. у справі № 02/1968 без змін.
Справу № 02/1968 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Маляренко А.В.
Судді Дикунська С.Я.
Зеленін В.О.
04.03.11 (відправлено)