Справа № 22/1039                              Головуючий у 1-й інстанції Миколайчук В.Л.

Категорія 21                                      Доповідач Матюшенко І.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 червня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Матюшенка І.В.

суддів: Жизневської А.В., Малахової Н.М.

при секретарі Кульчицькій І.В.

за участі сторін, представника ОСОБА_5  та адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Корост ішівського районного суду від 22 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 доОСОБА_3 та ОСОБА_4  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У листопаді 2005 року ОСОБА_2  звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідачів 5357 грн. матеріальної та 15000 грн. моральної шкоди, завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 2 лютого 2005 року біля 19 год. 30 хв. в м. Коростишеві на перехресті вулиць Більшовицької та Димитрова з вини водія ОСОБА_4, який перебуває у трудових стосунках з приватним підприємцем ОСОБА_3, яка є власником автомобіля „Мерседес-Бенц 308Д".

Рішенням Коростишівського районного суду від 22 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2    2000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4  просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянт зазначає, що його вини у вчиненні ДТП не має, а остання трапилася виключно з вини позивача ОСОБА_2.  ОСОБА_2  подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про наявність його вини у скоєнні ДТП, оскільки він не мав технічної можливості уникнути зіткнення автомобілів.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга Харпатіна підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються положеннями ст. ст. 1166, 1167 та 1172 ЦК України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування між водієм  ОСОБА_4 та власницею автомобіля „Мерседес-Бенц 308Д" ОСОБА_3,   яка є приватний підприємцем, трудових правовідносин, а тому висновок суду про необхідність відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну ОСОБА_2 за рахунок ОСОБА_3  є вірним.

Проте, при визначенні ступеню вини ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що позивач вчинив більш грубі порушення Правил дорожнього руху.

0скільки сторони по справі, як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не заявляли клопотання про призначення автотехнічної експертизи, апеляційний суд при визначенні ступеня вини кожного з учасників ДТП виходить з представлених сторонами доказів та письмових доказів, що містяться у матеріалах перевірки Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області по факту вище вказаної ДТП.

Встановлено, що зіткнення автомобілів сталося на лівій смузі проїзної частини у темну пору доби на автошляху з асфальтобетонним покриттям за умови голольоду. При цьому водієм  ОСОБА_4  порушено вимоги п.п. 2.3 б), 10.1, 10.6 Правил дорожнього руху, а водієм  ОСОБА_2  п.п. 2.3 б), 11.2, 12.1-12.3 Правил дорожнього руху.

За таких обставин апеляційний визначає 50-и % ступінь вини кожного з водіїв , а тому збільшує розмір відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2   з 2000 гривень до 2678 грн. 50 коп. Враховуючи ступінь вини водіїв у вчиненні ДПТ, суд не вбачає підстав задовольняти позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат за проведення дослідження щодо визначення матеріального збитку, розмір якого відповідачами не заперечується.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суді від 22 березня 2006 року в частині стягнення з  ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2   2000 грн. матеріальної шкоди змінити, збільшивши розмір відшкодування до 2678 (двох тисяч шістисот сімдесяти восьми) грн. 50 коп.

У решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий         Судді