Справа № 2а-539-1/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про нарахування недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня 2006 року по 31.12.2008 року включно в сумі 3891 грн. 90 коп. 3 урахуванням індексу інфляції.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що Конституційний Суд України рішенням від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Однак відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України не виконав судове рішення та не здійснив нарахування та виплату їй зазначеного підвищення до пенсії.

Також Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 визнав неконституційним п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік...», яким надбавки до пенсії дітям війни протягом 2008 року були обмежені. Тому просить визнати відмову управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо нарахування і виплати несплаченої державної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 року незаконною та зобов’язати нарахувати та виплатити їй вказану надбавку.

В судове засідання позивачка не з’явилась, надала заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав заперечення проти позовних вимог позивачки, просить застосувати строк позовної давності та проводити розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких грунтуються позовні вимоги, заперечення відповідача, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що справу слід розглядати в порядку письмового провадження, а позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-1У, набрав чинності з 1.01.2006 року)

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Законом України «Про державний бюджет на 2008рік» було внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно даних змін дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, з 01.01.2008 року позивачка отримувала підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульований шляхом внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007, яким внесено зміни до ст. 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати дітям війни надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року зворотньої дії в часі не мають, відтак на період з 01.01.2006 року до 9 липня 2007 року та з 01.01.2008 року до 22 травня 2008 року не поширюються. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивачки лише за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 є Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Суд задовольняє позовні вимоги за вказаний період - 2008 рік, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, а відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладені такі зобов’язання. Відносно індексації з урахуванням індексу інфляції суд відмовляє, оскільки така індексація не передбачена законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період часу з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року з урахуванням раніш проведених виплат.

В решті позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.