Справа № 22/1258           Головуюча у 1-ій інстанції Грибан І.О.

Категорія 41                Доповідач Матюшенко І.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

6 липня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Матюшенка І.В.

суддів: Жизневської А.В., Малахової Н.М.

при секретарі Кульчицькій І.В.

за участі: апелянта ОСОБА_1 та представника ПТ "Ломбард "Україна"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. ' Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2006 року у справі за позовом повного товариства "Ломбард "Україна" (далі-Товариство) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства про визнання договору неукладеним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив :

У червні 2005 року Товариство звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1  3426 грн. 7 6 коп. шкоди, яка виразилася у наявності нестачі товарно-матеріальних цінностей (виробів із золота) у Житомирській філії Товариства. На обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачка була матеріально-відповідальною особою, матеріальні цінності перебували у підзвіті ОСОБА_1, яка не забезпечила їх схоронність.

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства в якому просила: визнати формулювання звільнення її .з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України незаконним та змінити формулювання звільнення з п. 2 ст. 41 КЗпП України на п. 1 ст. 38 КЗпП України; договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність визнати неукладеним; стягнути з Товариства на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10000 грн. моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її вини у виникненні нестачі не встановлено, відповідачем систематично відносно неї порушувалося законодавство про працю, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність було підписано з нею до укладення трудового договору а формулювання причин звільнення перешкоджало їй працевлаштуватися, чим було заподіяно моральну шкоду.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2006 року позовні вимоги Товариства задоволені частково - стягнуто з ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків 1687 грн. 88 коп. та 51 грн. судового збору; у решті позову 'Товариства відмовлено за необґрунтованістю. Також частково задоволено позов ОСОБА_1 - наказ НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 за п. 2 ст. 41 КЗпП України визнано незаконним та

скасовано  його.  У  решті  її  позовних  вимог  відмовлено  за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї 1687 грн. 88 коп. в якості відшкодування шкоди та відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства та про задоволення її позовних вимог. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема, на думку апелянта, суд безпідставно вважав, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність між нею та Товариством є дійсним, суд не зазначив у чому саме її вина у виниклій недостачі і, визнавши наказ про звільнення незаконним, не змінив формулювання звільнення та не стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 235 КЗпП України.

Представник Товариства заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1  з 1 жовтня 2003 року по 5 травня 2005 року працювала в Товаристві на посаді заступника завідуючого філією (а.с. 7, 17) і з нею був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 6). Актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ломбардному відділенні № 110 Житомирської філії № 1 Товариства від 13 квітня 2005 року встановлена нестача товарно-матеріальних цінностей (виробів із золота), які перебували у підзвіті ОСОБА_1, на загальну суму 1687 грн. 88 коп. (а.с. 8-12).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дійсність договору про повну матеріальну відповідальність, оскільки він за змістом відповідає положенням Типового договору та підписаний сторонами у добровільному порядку без застережень. Доводи апелянта про те, що договір є недійсним, оскільки його було укладено під час проходження нею стажування на посаду, суд не приймає до уваги, враховуючи вище викладене а також пояснення апелянта в суді апеляційної інстанції про те, що вона підписала даний договір, оскільки мала намір зайняти посаду заступника завідуючого філією, на яку і була призначена.

Не можуть бути прийнятими і доводи апелянта щодо відсутності її вини у нестачі товарно-матеріальних цінностей з тих підстав, що вона не вчинила протиправних дій та не була ознайомлена під розписку зі своєю посадовою інструкцією. Так, зі змісту атестату працівника Товариства вбачається, що ОСОБА_1  21 вересня 2003 року здала залік на знання посадової інструкції заступника завідуючого філією (ломбардним відділенням) Товариства і, крім того, апелянт пояснила, що зміст вказаної інструкції було вивішено в приміщенні філії і вона її "прочитувала". Згідно вимог вказаної інструкції заступник завідуючого філією: несе повну матеріальну відповідальність за збереження та підтримання стану балансового майна Товариства та предметів застави; повинен не допускати третіх осіб до робочих приміщень ломбардного відділення філії; при залишенні робочого місця  з поважних причин працівник повинен

провести повне закриття приміщення філії та ввімкнути загальну систему сигналізації (а.с. 52-53).

Апеляційний суд вважає, що невиконання апелянтом саме таких вимог посадової інструкції (а.с. 13, 14, 15) знаходиться в причинному зв'язку з виниклою нестачею, а тому у Товариства були підстави звільнити ОСОБА_1 з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України (у зв'язку з втратою довір'я). Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасуванні наказу Товариства НОМЕР_1  підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення в порядку ст. 309 п. З ЦПК України про відмову в задоволенні позову.

Доводи апелянта про порушення відносно неї Товариством трудового законодавства (ненадання відпустки, не забезпечення позмінною роботою, відсутність колективного договору) визнаються судом безпідставними, оскільки вказані обставини не були предметом позову і не впливають на спірні правовідносини.

У решті рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягає скасуванню чи зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2006 року в частині визнання незаконним та скасуванні наказу про звільнення ОСОБА_1 НОМЕР_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволенні позову.  У решті рішення залишити без змін.

Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий  Судді