Справа № 22/1118 Головуючий у 1-й інстанції Шелепа А.А.
Категорія 15 Доповідач Матюшенко І.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Матюшенка І.В.
суддів: Жизневської А.В., Малахової Н.М.
при секретарі Кульчицькій І.В.
за участі позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії (далі-НАСК) "Оранта" на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НАСК "Оранта" про стягнення страхової суми,
встановив :
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з НАСК "Оранта" на його користь невиплачену страхову суду у розмірі 63810 грн. На обгрунтування позову зазначав, що 7 квітня 2004 року його було звільнено зі служби в УМВС України в Житомирській області за ст. 64 п. "є" (через хворобу). За висновком МСЕК йому встановлено 45 % втрати працездатності, що сталась внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справа. Відповідачем проведено виплату йому страхової суми в розмірі 3825 грн., що не відповідає розміру виплати, передбаченому ст. 23 Закону України "Про міліцію".
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
У поданій апеляційній скарзі НАСК "Оранта" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
ОСОБА_1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення законним. Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Факт проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ та встановлення йому інвалідності з втратою 4 5 % працездатності, що наступила внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби сторонами не заперечується.
Суд першої інстанції, правильно визначивши спірні правовідносини та матеріальний закон, яким вонич врегульовані, неправильно застосував останній, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, визначаючи розмір страхової суми, суд першої інстанції виходив з положення ст. 23 Закону України "Про міліцію" щодо загальної страхової суми - 10-и річного грошового утримання працівника за його останньою посадою. При .цьому суд не звернув уваги на положення ч. 2 ст. 23 вказаного закону, якою встановлено, що порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Останнім, в свою чергу, постановою від 29 червня 1991 року № 59 (із змінами та доповненнями) затвердив Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі-Положення) згідно пункту 2 "б" якого виплата страхових сум у випадку з позивачем проводиться у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 488. Відповідно до п. 6 "б" останньої НАСК "Оранта" виплачує страхову суму у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок захворювання, одержаного в період проходження служби, - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі чи смерті. Пунктом 6 "а" цієї ж постанови передбачено, що на випадок загибелі чи смерті сума страхового відшкодування є 100-кратною до мінімального прожиткового рівня на цей час. Статтею 66 Закону України "Про державний бюджет України" встановлено, що нарахування страхової суми з державного обов'язкового страхування у 2004 році здійснюється виходячи із рівня 85 грн. На підставі викладено, позивачу підлягала до виплати страхова сума в розмірі 3825 грн. (85 грн.хІООхО.45). Саме у такому розмірі ОСОБА_1 і отримане страхове відшкодування (а.с.8).
За таких обставин, коли суд першої інстанції повно та об'єктивно з'ясував обставини справи проте неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 311, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив :
Апеляційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2006 року скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.