Cправа №2-194/11   

                                                              Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м.Ковель                                                                                                           28 лютого 2011 року    

                Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням  

судді                                                                Восковської О.А.,

за участі секретаря                                        Канашкової О.М.

позивача                                                         ОСОБА_1

представника позивача                                 ОСОБА_2

відповідача                                                     ОСОБА_3

представника третьої особи на стороні

відповідача без самостійних вимог                    Харчук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованих будівель та споруд, відновлення меж землекористування, -

                                                             в с т а н о в и в :  

               ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованих будівель та споруд, відновлення меж землекористування. Позовні вимоги мотивовані тим , що відповідач, являючись власником суміжної з нею земельної ділянки самочинно збудував на належній йому ділянці , розташованій по АДРЕСА_1 будівлю –гараж, не маючи для цього проектно –дозвільної документації. Вказує, що дана споруда збудована відповідачем з порушенням норм ДБН і відстань від крайньої стіни самочинної будівлі до межі належної їй земельної ділянки становить менше 1 метра. Так само не дотримана відстань від гаража відповідача і до межі з АДРЕСА_2, внаслідок чого на загальну вулицю стікають дощові води з крівлі цієї будівлі, тоді як в»їзд на її земельну ділянку проходить саме через АДРЕСА_2. Крім цього, як зазначає позивач, відповідачем встановлено огорожу з цегли між їхніми земельними ділянками і така огорожа вибудована вже на її земельній ділянці, оскільки ОСОБА_3 змістив межу  на її земельну ділянку на 23 см, та захопив 70 см АДРЕСА_2 змістивши огорожу зі своєї земельної ділянки на землі загального користування, та звузивши, тим самим ширину вулиці. Вважає, що такими своїми діями відповідача –будівництвом самочинного гаража та огорожі за межами своєї земельної ділянки   порушуються її права, як власника суміжної земельної ділянки. На її неодноразові вимоги знести самочинно збудовану будівлю та відновити межі земельної ділянки, перемістивши  огорожу на його ділянку, ОСОБА_3 відмовляється це зробити в добровільному порядку, в зв’язку з чим вона звернулась з позовом до суду.

                Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені нею вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та пояснила наступне. Їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,25 га по АДРЕСА_2. Сусіднім землекористувачем є ОСОБА_3, якому належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 та на якій відповідач без будь-яких погоджень та дозволів самочинно побудував гараж, відстань від стіни якого до межі з її земельною ділянкою та до межі з АДРЕСА_2 становить менше одного метра. Пояснила також, що крівля даного гаража виступала на її земельну ділянку і до неї стікали дощові води, однак, на даний час ОСОБА_3 обрізав цю частину покрівлі і вода вже не стікає на її ділянку. Проте, з покрівлі гаража продовжують стікати дощові води на АДРЕСА_2, що заважає проїзду до її земельної ділянки. Крім того пояснила, що відповідач встановив огорожу з цегли між їхніми земельними ділянками, змістивши межу на 23 см до  належної їй земельної ділянки, чим порушив її права як суміжного землекористувача,   зменшивши загальну площу  її ділянки. Просить зобов’язати ОСОБА_3 знести самочинно збудований гараж та відновити межі землекористування шляхом перенесення огорожі з північної сторони її земельної ділянки на 23 см до його ділянки, а також зобов’язати відповідача перенести огорожу, встановлену ним вздовж АДРЕСА_2, встановивши  її по межі його ділянки.

               Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та пояснив суду, що відповідач за відсутності дозвільної документації розпочав будівництво гаража на своїй ділянці, не погодивши це з суміжним землекористувачем ОСОБА_1 При цьому, гараж побудовано біля межі з земельною ділянкою позивачки  і не дотримано відстані 1 метр. Крім цього, відповідач встановив огорожу з цегли на території земельної ділянки ОСОБА_5, вийшовши за межі своєї ділянки на 23 см., та встановив огорожу по межі з АДРЕСА_2, вийшовши також за межі своє ділянки на 70 см, що заважає нормальному доїзду позивачки до її земельної ділянки, так як з покрівлі гаража на проїжджу частину вулиці стікають дощові води. Просить задовольнити позов у повному об’ємі.

               Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив наступне. Дійсно йому належить на праві власності земельна ділянка по АДРЕСА_1, а позивач є його суміжним землекористувачем. На своїй земельній ділянці він збудував гараж і на даний час займається оформленням дозвільної документації на цю будівлю, однак у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не погоджується підписати відповідні акти як суміжний землекористувач, він не може оформити право власності на дане приміщення. Вказує, що ця будівля відповідає усім нормам та вимогам ДБН, знаходиться на відстані більше 1 метра від межі з земельною ділянкою ОСОБА_1 та нічим не перешкоджає останній у користуванні належною їй земельною ділянкою. Також пояснив, що огорожу між своєю ділянкою та ділянкою ОСОБА_1 він встановив по межі  згідно плану –схеми та відповідно до Державного акту на право власності на землю, а не на земельній ділянці позивача, як пояснює остання. Вважає, що будь - яких прав чи інтересів ОСОБА_1 внаслідок проведення самочинного будівництва він не порушив, огорожу встановив по раніше визначеній межі та не збільшував свою ділянку ні за рахунок земель позивача, ні за рахунок земель сільської ради. Просить відмовити у задоволенні позову.

                 Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог –Зеленської сільської ради –Харчук Н.І. пояснила, що як позивач, так і відповідач мають у приватній власності земельні ділянки на території Зеленської сільської ради. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до них із заявами про те, що ОСОБА_3 самочинно збудував на своїй земельній ділянці гараж та вийшов за межі своєї ділянки, встановивши огорожу за межами своєї ділянки. Відповідач дійсно побудував на належній йому ділянці гараж без дозвільної документації, за що його було оштрафовано, однак про те, що ОСОБА_3 вийшов за межі своєї земельної ділянки при встановленні огорожі, зайнявши при цьому частину землі по АДРЕСА_2 –їй не відомо і будь –яких претензій до останнього вони не мають на даний час. Щодо встановлення огорожі на земельній ділянці позивача , то підтвердження даних обставин у сільської ради також не має, поскільки при проведенні інвентаризації, на яку посилається ОСОБА_1, їх представника запрошено не було.

                Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача, представника третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, дослідивши письмові докази по справі, приходиться до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

                Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

                Сторонами по справі, а також представником третьої особи на стороні відповідача  без самостійних вимог визнано факт приналежності на праві приватної власності ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 та факт приналежності  на праві приватної власності ОСОБА_3 земельної ділянки  по АДРЕСА_1 в цьому ж населеному пункті. Усіма учасниками судового розгляду також визнано і той факт, що ОСОБА_3 на належній йому земельній ділянці побудував споруду  за відсутності проектно –дозвільної документації і дане   приміщення є самочинно збудованим, у зв’язку з чим останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності та винесено припис про припинення будівельних робіт.

               Усіма особами, які беруть участь у справі визнано і той факт, що між земельними ділянками, належними ОСОБА_1 та ОСОБА_3  останній встановив огорожу. Разом з тим, позивач зазначає, що така огорожа встановлена з порушенням меж, оскільки відповідач змістив межу на 23 см  по північній стороні до належної їй ділянки та вийшов за межі своєї земельної ділянки. Відповідач заперечує дану обставину та вважає, що огорожа встановлена по існуючій межі між їх  ділянками і цих меж він не порушував.

               Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених  статтею 61 цього ж Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

               Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок ОСОБА_1 та  ОСОБА_3 в с.Воля Ковельська Ковельського району Волинської області, виготовленої Державним Підприємством «Волинський науково –дослідний та проектний Інститут землеустрою», від 22.11.2010 року, ОСОБА_3 було порушено межі земельної ділянки ОСОБА_1 при встановленні  огорожі між належними їм земельними ділянками, оскільки така огорожа була зміщена на ділянку ОСОБА_1 на 23 см . ( а. с. 16 –26  ). Крім того, згідно акту постійної комісії з питань сільського господарства, будівництва, газифікації, транспорту і зв’язку  Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області від 21 грудня 2010 року, було встановлено факт порушення ОСОБА_3 меж сусідньої земельної ділянки  ОСОБА_1 та рекомендовано останній звернутись до суду для вирішення даного питання. ( а. с. 84 ).

              Заявляючи про відсутність порушень меж земельної ділянки  ОСОБА_1,        ОСОБА_3 покликається на технічну документацію із землеустрою щодо складання документів , що посвідчують його право власності на земельну ділянку і виготовлені у 2009 році тим же ДП «Волинський науково –дослідний та проектний Інститут землеустрою», та згідно якої усі межі його земельної ділянки були погоджені із суміжними  користувачами і будь –яких порушень цих меж встановлено не було ( а. с. 56 –71 ) . Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_3 13.04.2010 року, в плані меж земельної ділянки  позначками від Д до Е описано межу з сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_1 ( а. с. 82 ).

               Однак, подані відповідачем письмові докази не спростовують встановленого вище порушення ним меж сусідньої земельної ділянки ОСОБА_1, оскільки інвентаризація  земель за заявою позивачки була проведена ДП «Волинський науково –дослідний  та проектний Інститут землеустрою»в грудні 2010 року –після встановлення огорожі відповідачам , - тоді як технічна документація на яку посилається ОСОБА_3 виготовлена 2009 року і на той час між їхніми ділянками стояла інша огорожа , - що визнав і сам відповідач.

               Частиною 2 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а відповідно до ч.2 ст.158 ЗК України, спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб вирішуються виключно судом.

             Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність заявленої ОСОБА_1 вимоги щодо відновлення меж землекористування шляхом перенесення встановленої ОСОБА_3 огорожі  до належної йому земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 по межі ЕД на 23 см., відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку  від 13.04.2010 року, зареєстрованого за № 011009500013.

           Судом також встановлено і факт самочинного будівництва відповідачем на належній йому земельній ділянці незакінченої будівництвом споруди, - згідно рішення Зеленської сільської ради від 22.06.2009 року  № 6/5 житлового будинку, - яка розміщена на відстані менше одного метра від межі сусідньої земельної ділянки ОСОБА_1, - що підтверджується планом розміщення існуючих будівель гр.ОСОБА_3 в с.Воля Ковельська, складеним інженером архітектурного бюро Ковельського району Волинської області на вимогу суду від 14.02.2011 року. Однак, як пояснила суду позивач, частину покрівлі даної споруди, з якої стікали дощові води на її земельну ділянку було обрізано відповідачем і на даний час вода не стікає на її територію. Зазначаючи про те, що самочинно збудована споруда заважає нормальному доїзду до належної їй земельної ділянки по причині стікання дощових вод з покрівлі на АДРЕСА_2, ОСОБА_1 не представила суду будь-яких доказів на підтвердження таких обставин.

        Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що хоч відповідачем і проводиться самочинне будівництво на належній йому земельній ділянці з порушенням вимог закону, однак, дане будівництво не призвело до порушення прав чи інтересів позивача, а тому у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованої ОСОБА_3 споруди слід відмовити.

        З тих же підстав не підлягає до задоволення і вимога ОСОБА_1 про перенесення відповідачем встановленої ним огорожі між належною йому земельною ділянкою та АДРЕСА_2 в с. Воля Ковельська, оскільки хоч така огорожа і встановлена ОСОБА_3 з порушенням меж, - ( згідно плану-схеми, складеної при проведенні  інвентаризації 22.11.2010 року відповідач вийшов за межі своєї земельної ділянки на 70 см,  ( а. с. 25 ),-  однак позивачем не представлено жодних доказів про порушення такими діями відповідача її законних прав чи інтересів.

           Зазначені вище порушення є підставою для винесення судом окремої ухвали, відповідно до ст.211 ЦПК України.      

            На підставі ст. 15,30, 60, 61, 212, 213,  215,  218  ЦПК України, ст.ст.152, 158 Земельного Кодексу України , суд –

                                                               В И Р І Ш И В :

            Позов задовольнити частково.

            Зобов’язати ОСОБА_3 відновити межі землекористування між належною останньому земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 в с.Воля Ковельська та належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_2  Ковельського району Волинської області, -  відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку №011009500013 від 13.04.2010 року по межі ЕД, та перенести  встановлену ним огорожу по вказаній межі на 23 сантиметри до належної йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 в с.Воля Ковельська.

             В решті позову –відмовити.

           Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Головуюча                                                                                                      О.А.ВОСКОВСЬКА