УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20099/11 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 10.3.2(1У) Тимошенко Т.І.
Доповідач – Барильська А.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Барильської А.П.
суддів – Ляховської І.Є., Карнаух В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті ради м.Кривого Рогу на постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 26 січня 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті ради м.Кривого Рогу про визнання дій протиправними, та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, та просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу (надалі УПСЗН) щодо несплати йому щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язати відповідача здійснити позивачу виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення згідно вимог ст. 48 зазначеного Закону; зобов’язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової допомоги на оздоровлення за 2000-2007р.р., виходячи з кратності мінімальних заробітних плат на час виплати ї за вирахуванням частково сплаченої суми та стягнути на його користь недоплачену суму щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 2000р. по 2007 рік у розмірі 6983грн..
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він є інвалідом ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС третьої групи, у зв'язку з чим, перебуває на обліку в УПСЗН, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Постановою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 26 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача по несплаті ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2000 року по 2005 рік включно та за 2007 рік. Зобов’язано УПСЗН здійснити виплату ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов’язано УПСЗН провести перерахунок виплат щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за період з 2000року по 2005 рік включно та за 2007 рік, виходячи з кратності мінімальних заробітних плат на час виплати даної компенсації з вирахуванням частково сплачених сум. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 400грн. та на користь держави судовий збір в сумі 3.40грн..
В апеляційній скарзі УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема: неможливість застосування відповідачем до спірних правовідносин показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та правомірність дії зазначеного показника відносно визначення розмірів компенсації і допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки Кабінету Міністрів надано право встановлювати розміри соціальних виплат. Крім того, суд не взяв до уваги, що відповідач просив застосувати строк позовної давності відповідно до вимог ст. 99 КАС України; не врахував, що УПСЗН не є належним відповідачем по справі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється , що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильської АЕС, має статус інваліда ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 групи.
Задовольняючи позовні вимоги за 2000 – 2005 р.р. включно, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не виконання ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як інваліда ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 групи, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеними висновками суду, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2000р.-2005р.,включно, норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги інвалідам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС .
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2000 рік у розмірі 21.50 грн., за 2001 рік у розмірі 21.50грн., за 2002 рік у розмірі 21.50грн., за 2003 рік- у розмірі 21.50 грн., за 2004 рік у розмірі 21.50 грн., за 2005 рік у розмірі 21.50 грн.. Однак, розмір мінімальної заробітної плати за період 2000-2005 р. включно, згідно Закону України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» за 2000-2005р. складав:
З 01.01.2000р. по 31.03.2000р. – 74.00грн., з 01.04.2000р. по 30.06.2000р. – 90грн., з 01.07.2000р. по 31.12.2000 р. – 118 грн.; з 01.01.2002р. по 01.07.2002р. – 140грн., з 01.07.2002р. по 31.12.2002р. – 165грн., з 01.01.2003р. по 30.11.2003р. – 185грн., з 01.12.2003р. по 31.08.2004р. – 205грн., з 01.09.2004р. по31.12.2004р. – 237грн., з 01.01.2005р. по31.03.3005о. -262грн., з 01.04.2005р, по 30.06.2005р. – 290грн., з 01.07.2005р. о 3.08.2005р. – 310 грн, з 01.09.2005р. по31.12.2005р. – 332грн..
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно- правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії відповідача відносно не виконання ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як інваліда ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 групи, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, є неправомірними.
Однак, в своєму запереченні на позов відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
У зв’язку з чим, висновок суду щодо не розповсюдження на спірні правовідносини строку позовної давності є помилковим.
Позивач звернувся з даним позовом 04 березня 2008 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав на 2000 р. – 2005р. Питання щодо поновлення пропущенного процесуального строку для звернення до суду з зазначеним позовом позивачем не ставилося.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача по несплаті ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2000 року по 2005 рік та зобов’язання УПСЗН здійснити виплату ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2000-2005р.р. включно та зобов’язання УПСЗН провести перерахунок виплат щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за період з 2000року по 2005 рік включно, виходячи з кратності мінімальних заробітних плат на час виплати даної компенсації з вирахуванням частково сплачених сум.
У зв’язку з чим постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Задовольняючи позов за 2007 рік, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не виконання ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як інваліда ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 групи, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду з огляду на наступне.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як вбачається із матеріалів справи, виплата одноразової допомоги на оздоровлення позивачу за 2007 рік проведена 18 грудня 2007 року в сумі 90 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2007 рік у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» складає 420 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 420грн. х 4 – 90 грн. = 1590 грн.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 90 грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними є, також, доводи апеляційної скарги стосовно того, що УПСЗН є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
За таких обставин, враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду в частині розподілу судових витрат, та зменшити розмір витрат на правову допомогу, стягнутих з відповідача на користь позивача з 400грн. до 91.04грн. пропорційно до задоволених вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача по несплаті ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2000- 2005 років включно; зобов’язання відповідача здійснити виплату позивачу одноразової щорічної допомоги на оздоровлення в порядку ст.. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2000-2005р.р. включно та зобов’язання відповідача провести перерахунок виплат ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2000 по 2005 р. включно, виходячи із кратності мінімальних заробітних плат на час виплати даної компенсації з вирахуванням частково сплачених сум – скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198,202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2010 року в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу по несплаті ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2000- 2005 років включно; зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу здійснити ОСОБА_2 виплату одноразової щорічної допомоги на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 2000 по 2005 р. включно, зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Жовтневої районного у місті ради м. Кривого Рогу провести перерахунок виплат щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 за період з 2000р. по 2005 р. включно, виходячи із кратності мінімальних заробітних плат на час виплати даної компенсації з вирахування м частково сплачених сум – скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Змінити постанову суду в частині стягнення розміру витрат на правову допомогу, стягнуту з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу на користь ОСОБА_2, зменшивши цей розмір з 400грн. до 91.04грн..
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: