УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20163/11
Справа № 22ц-20163/11 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 57 (1У) Соловйової Л.Я.
Доповідач Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.,
суддів: Карнаух В.В., Митрофанової Л.В.,
при секретарі: Бадалян Н.О.,
за участю : позивача – ОСОБА_2, відповідача – ОСОБА_3, представника третьої особи Зинов’євої Ірини Юріївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа – виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради м.Кривого Рогу, про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України,-
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Донька позивачки займається на фольклорному відділенні в музичній школі №7 і є солістом ансамблю української пісні «Барвінок». Ансамбль приймає участь у концертах та фестивалях, також, і за кордоном. У зв’язку з тим, що відповідач безпідставно не надає дозвіл на виїзд дитини, вона не має змоги брати участь в міжнародних фестивалях та конкурсах, та у лікуванні за кордоном. Тому позивачка просила суд надати дозвіл на виїзд за межі України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди та супроводу її батька ОСОБА_3, до досягнення нею 16- річного віку, тобто до 15.01.2018 року для лікування за кордоном, та участі в міжнародних фестивалях і гастролях країнами світу.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Надано ОСОБА_2 дозвіл на виїзд її малолітньої дитини ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без письмової згоди батька дитини – ОСОБА_3. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 38,50 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 запрошена з ансамблем для участі у концерті за кордоном та відсутні докази необхідності лікування дитини саме за межами України. Вважає, що позивач вивозить дитину для постійного проживання на заробітки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сторони по справі.
Згідно довідки Комунального позашкільного мистецького навчального закладу «Криворізька міська музична школа №7» від 15.07.2009 року ОСОБА_5, навчається у закладі з 2006 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виїзд дитини за межі України відповідає її інтересам, та є доцільним з точки зору її розвитку та лікування, а немотивована відмова батька дитини у наданні дозволу перешкоджає оформленню належних документів для виїзду дитини за кордон.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 276 січня 1995 року із подальшими змінами, затверджені Правила перетинання державного кордону громадянами України, ( далі-Правила).
Пунктом 2.2 Правил, передбачено, що виїзд за межі України громадян України, які не досягли 16- річного віку у супроводі одного з батьків здійснюється у разі пред’явлення оригіналу або нотаріального посвідчення копії рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16- річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила надати дозвіл на виїзд за межі України неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди та супроводу її батька ОСОБА_3, до досягнення нею 16- річного віку, тобто, до 15.01.2018 року для лікування за кордоном, та участі в міжнародних фестивалях і гастролях країнами світу.
Ухвалюючи рішення, суд не звернув уваги на зміст позовних вимог та положення закону, що регулює питання виїзду громадян за кордон та видачу проїзних документів. Зокрема, суд в рішенні не зазначив на який період дається дозвіл на виїзд дитини за межі України без згоди батька, куди та з якою метою буде виїздити дитина, хто буде супроводжувати дитину при виїзді за межі України та на територію України до місця її мешкання, хоча ці питання є суттєвими, оскільки пов’язані зі строком, на який видається проїзний документ дитини.
В засіданні колегії суддів позивачка також не зазначила період, на який необхідний дозвіл на виїзд дитини без згоди та супроводу відповідача, куди та з якою метою буде виїздити дитина та хто буде супроводжувати її при виїзді за межі України у цей період.
Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. Встановленим цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачкою не надано суду доказів на підтвердження необхідності лікування дитини за межами України та наявності запрошення неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на міжнародні фестивалі та конкурси у складі ансамблю української пісні «Барвінок», та період їх проведення, не зазначена особа, яка буде супроводжувати дитину у цей період за межі України.
У зв’язку з чим висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог є помилковим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду- скасуванню, з ухваленням нового рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 УПК України про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: