Справа №   2-а-860

2011 рік

                                                                                  П О С Т А Н О В А

            І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

05 січня 2011 року          Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області

                                у складі: головуючого - судді   Кульбакова І.В.

                                                 при секретарі -                Тураєвої Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївці справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни»,

в с т а н о в и в:

        У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Макіївка Донецької області про  зобов’язання нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни», в якому зазначено,  що він віднесений до соціальної групи «Дитина війни», оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і на 02.09.1945 року, на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. Обґрунтовувала позов тим, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач зазначену допомогу не нараховував та не виплачував. У позові позивач просив  зобов’язати відповідача здійснити йому зазначене нарахування та виплатити недоотриману суму соціальної допомоги за період з   01 січня 2010 року по день винесення судового рішення та у подальшому сплачувати вказану надбавку.

        Представник відповідача УПФ України в Гірницькому районі м. Макіївки у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи від представника не надходило. Відповідно до ст.128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника відповідача, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.   

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши додані докази, вважає, що позов  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час  закінчення Другої світової війни ( 2 вересня 1945 року) було менш 18 років.   

Судом встановлено, що позивач  має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням та перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-4,  що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Разом з тим, згідно ч.2 ст. 3  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи з встановленого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного цивільного спору підлягають застосуванню положення  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни».

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки, як органом, якому делеговані повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, в 2010 році такі виплати нараховувались та виплачувались позивачу у розмірах,  встановлених нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, які є фіксованими і не відповідають вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому вимоги позивача про визнання такої бездіяльності УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки щодо не нарахування і не виплати вказаної державної соціальної пільги як дитині війни у розмірі відповідно до визначеного вказаним Законом, є неправомірною, оскільки відповідно до ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказані норми передбачають встановлення  в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни»у 2009 році та за минулий період 2010 року не скасовували та не змінювали. Отже, нарахування та виплата у 2009 році та за минулий період 2010 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає за необхідне зазначити, що  Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану  з реалізацією  права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Отже, положення ч. 1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.   

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Таким чином, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спір виник із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, а тому відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачеві , як “дитині війни”  за період з  01 січня 2010 року по 05 січня 2011 року.  

Щодо вимог позивача про зобов’язання УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки в подальшому нараховувати кожний місяць та робити виплату його щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то у цій частині його вимоги не підлягають задоволенню, бо  відповідно до ст. 6 ч.1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень   порушені її права, свободи або інтереси..

Позивач не довів, що його право на отримання у подальшому кожного місяця державної соціальної доплати до пенсії у встановленому Законом розмірі, буде порушуватись відповідачем.

На підставі викладеного, ст. ст. 3,6,8,19,22,23,152 Конституції України,   Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, Закону України “Про прожитковий мінімум”, Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік”, Закону України “Про державний бюджет на 2010 рік”, керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158-163 КАС України,

П о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни»- задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області здійснити перерахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як “дитині війни”  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  за період  з  01 січня 2010 року по 05 січня 2011 року з урахуванням фактично здійснених виплат.

                В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ