Справа № 0907/2-а-5721/11 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Шалаути Г.І.
з участю секретаря Устинської Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправною відмови щодо перерахунку пенсії та зобов”язання здійснення перерахунку та виплати підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправною відмови у перерахунку виплачуваної їй пенсії за віком, з доплатою підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , право на яку надане ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, як особі, що має статус”дитина війни”.
Вимоги позову позивачка обґрунтовує тим, що народилася у 1936 році, має статус “дитина війни та право на надбавку до пенсії, яку виплачує їй відповідач , в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , яке їй надано ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Однак відповідач, з липня 2007 року і по даний час не виплачує їй підвищену на 30% мінімальну пенсію за віком, вона звернулася до відповідача з вимогою про виплату їй такої надбавки та проведення перерахунку пенсії, однак одержала необгрунтовану відмову, вважає, що відповідачем порушено її право, яке вона просить відновити: визнати відмову відповідача у проведенні перерахунку та виплати їй зазначеного підвищення до пенсії за вказаний у позовній заяві період неправомірною та просить зобов”язати його провести перерахунок пенсії та провести їй виплату зазначеної надбавки за вказаний у позовній заяві період .
В судове засідання позивачка не з”явилася, подала заяву про те, що бажає провести розгляд справи у її відсутності, заявлені нею вимоги просила задоволити в повному обсязі, а також просила зобов”язати відповідача проводити , виплату їй надбавки , в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , надалі, щомісячно, право на яку їй надано ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, до внесення змін чи припинення чинності зазначеної норми закону, яким така надбавка встановлена.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. А тому суд вважає, що відповідно до змісту ст.128 КАС України справа може бути розглянута по суті без участі представника відповідача.
Дослідивши зміст адміністративного позову та долучених доказів до нього, суд приходить до висновку , що позовні вимоги позивачки підлягають до задоволення в межах річного процесуального строку, оскільки на час подачі позивачкою позову до суду діяв річний строк звернення до суду, який слід обчислювати з дня, коли особа дізналася про порушення свого права відповідачем,та приходить до висновку, що позов слід задоволити в частині вимог про проведення перерахунку пенсії та виплати оспорюваної надбавки до пенсії за період з 22.07.2009 року по 22.07.2010 року, та продовження виплати спірної надбавки надалі, щомісячно до внесення змін чи припинення чинності дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яким така надбавка встановлена, враховуючи те, що порушення права позивачки субєктом оскарження є системним, триваючим, і призведе до повторного звернення до суду з аналогічним позовом та до безкінечного перезавантаження судів аналогічними позовами з боку інших осіб з таким же статусом “ діти війти”, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права позивачки на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,право на яке їй надано ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,як особі ,що має статус “дитина війни”.
Згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” таким особам пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте відповідач, в порушення згаданої норми закону, здійснює виплати позивачці, яка має статус “дитина війни”, надбавки до пенсії в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком з жовтня 2008 року , що передбачений Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року, не зважаючи на чинність ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дія якої протягом 2007 -2008 року була призупинена відповідними статтями Законів України “Про бюджет України на 2007 рік та таким же законом на 2008 роки, однак таке призупення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 неконституційним , зазначена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є чинною, не скасованою, однак такою, що не виконується субєктом оскарження , що розцінюється судом, як системне, триваюче порушенняс права осіб в Україні,що мають статус “діти війни”.
Задовольняючи вимоги позивачки в межах строку позовної давності та надалі, до припинення чинності ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд відповідно до змісту ст.ст.7,8 КАС України, здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до яких, зокрема людина, її права визнаються найвищою цінністю держави, яка зобов”язана забезпечувати дотримання прав людини усіма суб”єктами в сфері управлінської діяльності , в тому числі відповідачем. Суд застосовує принцип верховентва права вирішує даний позов відповідно до Конституції та законів України , а також з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Суд вирішуючи позов враховує принцип верховенства права , який полягає в тому , що закони мають вищу юридичну силу , ніж постанови Кабінету Міністрів України, які є підзаконними нормативними актами і не повинні суперечити нормам закону, а тому постанова КМУ, якою керується відповідач, не може зменшити надбавку до пенсії особам , що мають статус “дитини війни “з 30% мінімальної пенсії за віком , визначеної ст.6 зазначеного вище закону.
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання про неправомірність відмови Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську в перерахунку та виплаті позивачці підвищенної пенсії як дитині війни та зобов’язати відповідача провести позивачці перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22.07.2009 року по 22.07.2010 року, оскільки на час подачі позивачкою позову до суду діяв річний строк звернення до суду.
Стосовно виплат підвищення до пенсії за період до 21.07.2009 року то в цій частині вимоги позивачки відповідно до ухвали суду від 07.02.2011 року залишені без розгляду у зв”язку з пропуском звернення до адміністративного суду.
Стосовно зобов”язання відповідача проводити виплату спірної надбавки позивачці надалі до зміни чи скасування ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” суд керується Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах :Шмалько проти України від 20 липня 2004 року,“Ромашов проти України” від 27 липня 2004 року , “Дубенко проти України”від 11 січня 2005 року , “Сокур проти України” від 26 квітня 2005 року,у справі “Козачек проти України” від 7 грудня 2006 ,“Крищук проти України” від 19 лютого 2009 року , “Іванов проти України “ від 15.01.2010 року, в яких зазначено, що “...кожен,чиї права та свободи визнані Конвенцією про захист прав людини і основополажних свобод ,було порушено ,має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі ,навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повновження ,що держава не може виправдовуватися нестачею коштів , що призводить до порушення національних законів , до невиконання судових рішень , винесених проти неї або проти установ чи підприємств ,що контролюються державою , держава несе відповідальність за їх виконання , якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню перебувають у межах контролю органів влади .Європейський суд з прав людини наголошує , що ст.13 Конвенції прямо виражає обов”язок держави ,передбачений ст.1 Конвенції захищати права людини передусім у межах своєї правової системи , ця стаття вимагає від держави національного засобу юридичного захисту ,який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги людини, а ст.13 Конвенції вимагає ,що засіб правового захисту,має бути ефективним , як з практичної,так із правової точки зору,тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому враховуючи передусім триваючий і хронічний характер проблем, що лежать в основі порушення, велику кількість потерпілих від таких порушень в Україні, що породжують зростаючу кількість індивідуальних справ, через структурні загальні недоліки в національному праві чи практиці його застосування та ведуть до перезавантаженості суду аналогічними справами.
На підставі наведеного, ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6, 8 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись ст.ст.99,100,158-163, 167 КАС України, ст.ст. 1,13 Конвенції про захист прав людини і основополажних свобод, Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах :Шмалько проти України від 20 липня 2004 року,“Ромашов проти України” від 27 липня 2004 року , “Дубенко проти України”від 11 січня 2005 року , “Сокур проти України” від 26 квітня 2005 року,у справі “Козачек проти України” від 7 грудня 2006 ,“Крищук проти України” від 19 лютого 2009 року , “Іванов проти України “ від 15.01.2010 року,суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 липня 2009 року по 22 липня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську провести ОСОБА_1, 1936 року народження, жительці АДРЕСА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 липня 2009 року по 22 липня 2010 року з урахуванням вже виплачених сум.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і надалі, починаючи з 22 липня 2010 року, щомісячно, до внесення зміни чи скасування чинності ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою така надбавка встановлена.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Довідка: постанова виготовлена в повному обсязі
08.02.2011 року
Суддя Шалаута Г.І.