Справа №2- 871/2007 рік

 

РІШЕННЯ

іменем      України

 

16 травня 2007року, Тернопільський міськрайонний суд в складі:

 

Головуючої                                             Подлісної І.М.

Секретаря                                               Миколишин А.А.

Адвоката                                                 ОСОБА_1

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Свен» про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої зарплати та моральної шкоди

 

встановив:

 

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до до товариства з обмеженою відповідальністю «Свен» про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої зарплати та моральної шкоди, посилаючись на те, що працював у відповідача на посаді комерційного директора і незаконно був звільнений на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, атому просить поновити його на роботі, стягнувши заборгованість по невиплаченій зарплаті та спричинену моральну шкоду.

 

В суді ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задоволити.

 

Представник відповідача повторно в суд не з»явився. про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

 

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши матеріали справи вважає, що вказаний позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

 

Позивач ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до відповідача 01 травня 2005 року на посаду комерційного директора (наказ № 5-к від 01.05.2005p., де працював до 10 березня 2006р. і був звільнений 10 березня 2006р. за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул (наказ № 3-1-к від 10.03.2006р.).

 

Як вбачається з наказу про звільнення позивача ОСОБА_2 підставою для його звільнення була перевірка проведена комісією у складі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

 

В судовому засіданні встановлено, що фактично позивач подав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням і після відпрацювання двотижневого строку за згодою керівника припинив з ним трудові відносини.

 

07.02.2007p. ТОВ «Свен» цінним листом направило позивачу трудову книжку з якої ОСОБА_2 дізнався, що він був звільнений 10.03.2006р. за прогули.

 

Для звільнення працівника за п. 4 ст. 40 КЗпП україни власник або уповноважений ним орган повинен попередньо одержати згоду профспілкового комітету, однак відповідачі не представили суду доказів про те, що на час звільнення у них така згода була.

 

Крім того відповідачами не представлено суду жодних доказів, які б свідчили про відсутність ОСОБА_2 на роботі без поважних причин протягом тривалого часу.

 

Як вбачається з відзиву на позовну заяву ТОВ «Свен» стверджує про те, що починаючи з 10.03.2006р. ОСОБА_2 без поважних причин не з»являвся на роботі, не повідомив про наміри звільнитись, а за виплатою розрахункових звернувся лише в листопаді 2006р.

 

Однак таке твердження відповідачів суперечить матеріалам справи і доказам здобутим в судовому засіданні, зокрема сам наказ про звільнення датований 10 березня 2006 року, тобто днем з якого позивач, як стверджують відповідачі не виходив на роботу.

 

При відсутності працівника на роботі без поважних причин протягом тривалого часу днем звільнення за прогул вважається перший день його фактичного прогулу, якщо до видання наказу про звільнення він не приступить до роботи. Таким чином як стверджують відповідачі першим днем прогулу позивача є 10.03.2006р. і видання наказу в цей-же день про звільнення за прогул є передчасним.

 

Крім того при звільненні працівника за прогул власник чи уповноважений ним орган повинен отримати від працівника письмове пояснення причин нез»явлення на роботі. Уразі відмови працівника викласти пояснення причин прогулу складається акт.

 

Таким чином судом не встановлено, що позивач ОСОБА_2 здійснив прогул, а його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України є безпідставним і таким, що проведене з порушенням вимог чиннного законодавства, а тому його позов в цій частині підставний і підлягає до задоволення.

 

Що стосується вимог ОСОБА_2 про стягнення на його користь з відповідача заборгованості по невиплаченій зарплаті, то в суді встановлено, що така заборгованість існує в сумі 4 509 грн. 47 коп. і її слід стягнути з

 

відповідачів, виходячи з наступних розрахунків. Заборгованість оплати праці позивача виникла за 14 місяців з листопада 2005р. по квітень 2006р., середня зарплата позивача становить 360 грн. в місяць, а тому загальна сума заборгованості становить 5 040 грн., а також компенсація за невикористану відпустку за 2 роки в сумі 720 грн., що разом становить 5 760 грн. Добровільно відповідачі виплатили ОСОБА_2 1 251, 53 грн., а тому невиплачена сума зарплати становить 4 509,47 грн. (5 760 -1 251,53 = 4 509,47 грн.).

 

Крім того позивач просить стягнути з відповідачів на його користь 18 000 грн. спричиненої йому моральної шкоди, яка йому спричинена у зв»язку із невчасно проведеним розрахунком в сумі 3 000 грн. та в результаті безпідставного його звільнення в сумі 15 000 грн.

 

В суді встановлено, що така шкода дійсно була спричинена позивачу відповідачем у зв»язку із тим, що порушення ними законних прав позивача призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації його життя.

 

З врахуванням ступеня тяжкості спричинених йому моральних страждань та вини відповідача на користь ОСОБА_2 слід стягнути з ТОВ «Свен» 1 000 грн. моральної шкоди, частково задоволивши його позовні вимоги в цій частині.

 

В даному випадку в суді встановлено порушення прав позивача ОСОБА_2, які підлягають захисту шляхом часткового задоволення заявлених ним позовних вимог, поновлення його на роботі та стягнення на його користь заборгованості по зарплаті та моральної шкоди.

 

керуючись ст.. ст.. 10, 60, 212 ЦПК України,

п. 4 ст. 40, ст. 232, 235, 237-1 КЗпП України, суд, -

 

 

ВИРІШИВ:

 

 

Позов задоволити частково. Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді комерційного директора товариства з обмеженою відповідальністю «Свен».

 

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свен» на користь ОСОБА_2 4 509 (чотири тисячі п»ятсот дев»ять) гривень заборгованості по зарплаті, 1 000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди, а також 51 (п»ятдесят одну) гривню держмита на користь держави і 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ.

 

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

 

Рішення суду в частиш поновлення на роботі та стягнення зарплати в межах її розміру за один місяць в сумі 318 (триста вісімнадцять) гривень підлягає до негайного виконання. 

 

Заяву про перегляд заочного судового рішення може бути подано відповідачем протягом 10 днів з дня отримання його копії.

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

 

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.