Справа №2- 660/2007 рік

РІШЕННЯ

 іменем      України

24 травня 2007року, Тернопільський міськрайонний суд в складі:

Головуючої                                                   Подлісної І.М.

Секретаря                                                     Миколишин А.А.

Адвоката                                                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського комерційного колледжу про поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільського комерційного колледжу про поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що працював у відповідача викладачем з 1967 року і 08.12.2006 р. був звільнений з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, таким, що проведено всупереч трудовому законодавству, оскільки у відповідачів не було встановленої п. 2 ст. 40 КЗпП України підстави на це, а саме медичного висновку. Крім того його не було попереджено про наступне вивільнення за 2 місяці та не запропоновано будь-яку іншу роботу. Вказаними діями відповідачі спричинили йому моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 1 700 грн. і просить стягнути на його користь, а також середню зарплату за весь час вимушеного прогулу.

В суді позивач ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, проти його задоволення заперечила.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши матеріали справи вважає, що вказаний позов безпідставний і до задоволення не підлягає, виходячи з наступних міркувань.

Позивач ОСОБА_2 був прийняти на роботу викладачем товарознавства продовольчих товарів в Тернопільський технікум Радянської торгівлі, згідно наказу №85 від 31.08.1967 р.

Наказом № 115-к від 08.12.2006р. Тернопільського комерційного коледжу ОСОБА_2 звільнено з посади викладача у зв»язку із станом здоров»я, який перешкоджає продовженню роботи, на пдставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні встановленою, що підставою для звільнення позивача з роботи було те, що його стан здоров"я перешкоджав продовженню ним роботи викладача.

Відповідно до листків непрацездатності серії ААИ№ 774547 (з 03.01.06р. до 16.01.06p.), серії ААИ№ 784255 (з 18.01.06р. до 01.02.06р), серія АЛИ№ 785918 (з 07.02.06р. до 22.02.06p.), серія 21316 №061117 (з 09.03.06р. до 07.04.06 p.), серії ААЕ № 952400 (з 10.07.06 р. до 25.07.06 р.), серії ААЕ №961351 (з 16.08.06 р. до 08.09.06р.), серія ААМ№ 186355 (з 25.10.06р. до 02.11.06р.), серія 21314№ 086911 (з 03.11.06р. до 10.11.06р.) ОСОБА_2 хворів.

Його непрацездатність ґрунтується висновком ЛКК Тернопільської міської комунальної лікарні № 2, згідно якого позивачу ОСОБА_2 видавались листи непрацездатності з приводу захворювань на 132 дні, які є достовірні. За результатами розгляду, ЛКК підтверджує про те, що ОСОБА_2 дійсно протягом 2006р. перебував 132 дні на листку непрацездатності порізним хворобам і відповідно в цей час не міг виконувати свої службові обов»язки, оскільки був непрацездатним.

Таким чином в суді встановлено, що згідно висновку ЛКК за станом здоров»я ОСОБА_2 не міг виконувати свої трудові обов»язки, оскільки був непрацездатним, а тому відповідачі правомірно видали наказ про його звільнення.

Оскільки звільнення працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП України може бути проведене лише при умові одержання попередньої згоди від профспілкового органу адміністрація Тернопільського комерційного коледжу звернулась до профспілкового комітету з поданням про дачу згоди на звільнення позивача ОСОБА_2

Як вбачається із протоколу № 15 засідання профспілкового комітету Тернопільського комерційного коледжу, профком ТКК одноголосно не заперечує і дає згоду на звільнення з посади викладача ОСОБА_2

Крім того на позачерговому засіданні педагогічної ради Тернопільського комерційного коледжу, яке відбулось 08.12.2006р. було вирішено, що педагогічна рада одноголосно не заперечує і дає згоду на звільнення з посади викладача ОСОБА_2 (витяг з протоколу № 3 від 08.12.06 p.).

Твердження позивача про те, що йому не запропонували іншої роботи не відповідає дійсності, оскільки в суді встановлено, що наказом № 114-к від 07.12.2006р. «Про надання педагогічного навантаження» ОСОБА_2 після,, тривалої відпустки у зв»язку з хворобливим станом було надано вільні вакантні години навчальної практики у кількості 540 год., однак позивач від ознайомлення з даним наказом і підпису про це категорично відмовився, про що 07.12.2006р. працівниками Тернопільського комерційного коледжу було складно акт.

Оскільки відповідачі бажали перевести позивача на іншу роботу, а він на це згоди не дав і відмовився від вільних вакантних годин навчальної практики у кількості 540 год., а попередню роботу за станом здоров"я виконувати не міг його було звільнено з роботи.

Таким чином в суді встановлено, що звільнення позивача ОСОБА_2 з роботи відповідачами було проведено правильно, відповідно до вимог чинного трудового законодавства, а тому його вимоги щодо поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 1 700 грн., то ним в суді не доведено, а судом не встановлено, що така шкода була йому спричинена з вини відповідачів, а тому ці вимоги до задоволення не підлягають.

керуючись ст.. ст.. 10, 60, 212 ЦПК України,

п. 2 ст. 40, ст. 232, 235, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до Тернопільського комерційного колледжу про поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.