УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20382/11
Справа 22ц-20382/11 Головуючий у І інстанції
Категорія 61 ( 1У ) Валуєва В.Г.
Доповідач Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Барильської А.П.,
суддів – Карнаух В.В., Савіної Г.О.,
при секретарі – Бадалян Н.О.,
за участю : представника заявника – ОСОБА_2, представника прокурора Дзержинського району міста Кривого Рогу – Пістрюги Віктора Вікторовича,
заінтересованої особи ОСОБА_4 та її представника та представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6,
представників заінтересованої особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8,
представника заінтересованої особи ОСОБА_9 – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги прокурора Дзержинського району міста Кривого Рогу, ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 березня 2009 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_10, заінтересована особа – відділ опіки та піклування Дзержинської районної у місті ради м.Кривого Рогу про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,-
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2008 року ОСОБА_10 звернулась до суду із заявою про визнання її матері ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та призначення ОСОБА_10 опікуном останньої.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 березня 2009 року задоволено заяву ОСОБА_10. Визнано ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та встановлено над нею опіку, призначено її опікуном ОСОБА_10.
В апеляційній скарзі прокурор Дзержинського району міста Кривого Рогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та передати справу на новий розгляд. А саме: орган опіки та піклування не приймав участь у розгляді зазначеної справи; в порушення ст.241 ЦПК України подання від органу опіки та піклування про призначення опікуном ОСОБА_9 заявника ОСОБА_10 під час розгляду справи не надходило.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_9, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі, посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, ухваленого із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема: суд першої інстанції розглянув справу без виклику та за відсутності ОСОБА_9, вирішивши питання про її права та обов’язки; рішення суду ухвалено за відсутності представника органу опіки та піклування; ухвала про призначення експертизи постановлена неповноважним судом, без участі судових засідателів; висновок експертів не може бути допустимим доказом по справі, оскільки його проведено за відсутності особи у відношенні якої її проведено.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4, яка діє в інтересах за довіреністю ОСОБА_9 підлягає задоволенню, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.
02.12.2006 року, згідно договору дарування, ОСОБА_9 подарувала належну їй квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_11.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що за станом свого здоров’я ОСОБА_9 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, тобто може бути визнана судом недієздатною.
Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду, з наступних підстав.
Згідно ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та ( або) керувати ними.
Згідно положень ч.4 ст. 234 ЦПК України, розгляд справ про визнання фізичної особи недієздатною проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів.
Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про визнання ОСОБА_9 недієздатною та встановлення над нею опіки, заявниця, просила призначити експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_9.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України, для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вимог зазначених норм закону, суд вирішив питання щодо призначення судово- психіатричної експертизи та виніс ухвалу від 21.11.2008 року про призначення зазначеної експертизи без участі народних засідателів.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, акт № 179 від 27.12.2008 року амбулаторної судово- психіатричної експертизи одержаний з порушенням порядку, встановленого законом і не може бути визнаний допустимим доказом.
Крім того, акт № 179 від 27.12.2008 року амбулаторної судово- психіатричної експертизи складений з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме, МКХ-10, впровадженої наказом Міністерства охорони здоров’я № 297 від 08.10.1998 року. Наказом Міністерства охорони здоров’я № 297 від 08.10.1998 року визначено найменування хвороб та їх шифри відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони здоров’я десятого перегляду. Діагнози, зазначені в акті № 179 від 27.12.2008 року в МКХ-10 відсутні.
Згідно листа начальника Дзержинського РО КМУ УМВС України у Дніпропетровській області від 10.10.2008 року на ім’я заявниці вбачається, що ОСОБА_9 з 02.05.2008 року до 10.05.2008 року мешкала за адресою: АДРЕСА_4 і виїхала до своїх родичів у Південну Осетію.
Згідно заяв ОСОБА_9 від 01.05.2010 року, посвідченого нотаріусом Владикавказського нотаріального округу РСО-Аланій, та від 02.04.2010 року, посвідченого консулом Посольства Росії у Південній Осетії, вона з 06.07.2008 року мешкає в АДРЕСА_3 і на територію України не приїздила.
Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини.
Суд першої інстанції, при вирішенні питання про встановлення опіки над ОСОБА_9, в порушення вимог ч.1 ст. 241 ЦПК України, призначив заявницю ОСОБА_10 її опікуном в той час, як орган опіки та піклування не подавав подання до призначення заявниці опікуном ОСОБА_9 та не приймав участь у розгляді зазначеної справи.
Допитана в засіданні колегії суддів в якості свідка ОСОБА_5, пояснила, що ОСОБА_9 її матір, яка з липня 2008 року мешкає у неї в м. Цхинвалі Південна Осетія, її мати розуміє значення своїх дій, може керувати ними та не потребує опіки.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Колегія суддів вважає, що заявниця не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження заяви, акт №179 від 27.12.2008 року є необґрунтованим, суперечить іншим матеріалам справи, тому висновок суду щодо наявних підстав для задоволення заяви є помилковим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_4, яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу – частковому задоволенню, а рішення суду- скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора Дзержинського району міста Кривого Рогу задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2009 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_10 про визнання ОСОБА_12 недієздатною та встановлення опіки – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: