ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 р. | № 35/89 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту
житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “Екос”
Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006р.
у справі №35/89
за позовом Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія
“Укр-Кан Пауер”
до Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту
житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “Екос”
Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд”
про стягнення 501 286,49 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук А.М. (довіреність від 06.03.06. №22/364),
від відповідача: Скляр І.М. (довір. №4 від 03.01.06), Савченко Н.Т. (довір.№5 від 03.01.06),
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан-Пауер” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду об’єктів соціально-побутового призначення “Екос” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” і просило суд стягнути з останнього 501 286,49 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води.
До ухвалення рішення у справі позивач неодноразово уточняв свої позовні вимоги. Згідно заяви від 15.02.2006 №22/272 про уточнення позовних вимог (а.с.34-35т.4) позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка склалася у період з січня по серпень 2004р. (включно) у розмірі 436 849,15 грн., пеню у розмірі 74 001,05 грн., 3% річних у розмірі 12 818,23 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором від 01.01.1998 р. №420307 щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2006р. (суддя Якименко М.М.) у позові відмовлено повністю з посиланням на те, що згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002р. №1245 теплопостачальним підприємствам міста та житлово-експлуатаційним організаціям після закінчення опалювального періоду протягом наступного кварталу необхідно проводити перерахунки з населенням за надані послуги з опалення та гарячу воду з урахуванням відхилення реальних температур теплоносія від прийнятих при розрахунках нормативів та з урахуванням обсягів фактично наданих послуг.
Позивач наданий перерахунок не здійснив, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума заборгованості вказана без врахування названого розпорядження.
Окрім того, судом зазначено, що борг, який склався перед позивачем, є боргом населення, кінцевого споживача послуг, котрі надає виробник –позивач. Відповідно до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” відповідач провів реструктуризацію заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд також послався на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005р. №664 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги” та підписані трьохсторонні акти про зарахування на користь позивача сум у відповідності до вказаної постанови.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягаються задоволенню, оскільки у разі їх задоволення, виникне ситуація подвійної оплати заборгованості за надані послуги.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006р. (головуючий, суддя Моторний О.А., судді Кошіль В.В., Вербицька О.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Згідно постанови присуджено до стягнення з відповідача 339 509,02 грн. заборгованості.
Постанова мотивована безпідставним застосуванням судом першої інстанції Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, оскільки цей Закон передбачає реструктуризацію заборгованості за надані житлово-комунальні послуги тільки між громадянами та надавачами житлово-комунальних послуг, до яких відноситься відповідач. Позивач відповідно до договору та діючого законодавства є Енергопостачальною організацією. Окрім того, договором між позивачем та відповідачем не передбачена реструктуризація заборгованості останнього за спожиту теплову енергію.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставне врахування судом першої інстанції доводів відповідача щодо підписання актів про зарахування на користь позивача сум відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2005р. №664 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги”, оскільки відповідно до пунктів 12, 13 цієї постанови для проведення розрахунків усі учасники відкривають рахунки в органах Державного казначейства, а останні, на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, перераховують кошти на рахунок підприємств –надавачів житлово-комунальних послуг, відкриті в органах державного казначейства, для проведення подальших розрахунків згідно із затвердженими протоколами погодження розрахунків. Про результати проведення розрахунків повідомляють постійно діючі комісії.
Проте, відповідачем не надано доказів перерахування коштів на рахунок позивача на виконання вищезазначених норм.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на не врахування судом апеляційної інстанції того факту, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу, є боргом мешканців будинків за спожиту теплову енергію. У зв’язку з чим виконання відповідачем зобов’язань за договором, укладеним між ним та позивачем, залежить від виконання своїх зобов’язань мешканцями в частині своєчасної оплати за спожиті комунальні послуги, що, на думку скаржника, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язань за договором в частині оплати поставленої позивачем теплової енергії в силу ст.614 ЦК України.
Також скаржник стверджує про незастосування судом апеляційної інстанції Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006р. та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002р. №1245.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог п.4 ч.1 ст.84 ГПК України, якою передбачено, що резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєю заявою від 15.02.2006 №22/272 (а.с.34-35т.4) уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка склалася у період з січня 2004р. по серпень 2004р. (включно) у розмірі 436 849,15 грн., пеню у розмірі 74 001,05 грн., 3% річних у розмірі 12 818,23 грн.
Проте, вказавши у резолютивній частині постанови про задоволення позову, і присудивши до стягнення з відповідача 339 509,02 грн. основного боргу, суд апеляційної інстанції не обґрунтував її розмір у мотивувальній частині своєї постанови, а також не прийняв рішення щодо інших позовних вимог про стягнення решти боргу, а також пені та 3% річних.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Проте, ухвалена у даній справі постанова цим вимогам не відповідає, оскільки як вбачається з матеріалів справи та змісту постанови суду апеляційної інстанції, позовним вимогам в частині стягнення з відповідача решти боргу, пені та 3% річних судом апеляційної інстанції не було надано правової оцінки щодо їх обґрунтованості, у зв’язку з чим вони залишилися не розглянутими.
Враховуючи наведене, ухвалена у даній справі постанова підлягає скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення “Екос” Акціонерного товариства холдингової компанії “Київміськбуд” задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006р. у справі №35/89 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій