ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2006 р. | № 2/170 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Приватного малого підприємства “Ірина”
на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2006р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р.
у справі №2/170
за позовом Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”
до Приватного малого підприємства “Ірина”
про виселення та повернення нежитлового приміщення,
за участю представників сторін:
від позивача: Титаренко Л.Ф. (довіреність від 12.09.06 №155-11-70),
від відповідача: Свізінський В.М. (довіреність від 03.07.06),
Васюк І.М. –директор,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство “Київжитлоспецексплуатація” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного малого підприємства “Ірина” і просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, виселити відповідача з нежилого приміщення будинку №20 літер А по вул.Лайоша Гавро загальною площею 247,0 кв.м. та повернути вказане приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані закінченням дії договору оренди нежилого приміщення №05/0779 від 19.12.2002р., укладеного між сторонами.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2006р. (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. (головуючий, суддя Кондес Л.О., судді Бондарь С.В., Михальська Ю.Б.), позов задоволено повністю: вирішено виселити Приватне мале підприємство “Ірина” з нежилого приміщення загальною площею 247,0 кв.м. в будинку №20 літер А по вул.Лайоша Гавро у м.Києві та повернути вказане приміщення Комунальному підприємству “Київжитлоспецексплуатація”. Також присуджено до стягнення з відповідача судові витрати.
Рішення та постанова мотивовані тим, що відповідно до статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” позивач листом за вих.№155/05-2480 від 20.12.2005р. повідомив відповідача про те, що термін дії договору оренди закінчився та продовжений на новий строк не буде, а згідно п.2 ст.26, п.1. ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.291 ГК України та ст.785 ЦК України у разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а провадження у справі припинити.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник стверджує про те, що відповідач не підлягає виселенню з займаного приміщення, оскільки договірні відносини фактично тривають, а відсутність письмового договору оренди пов’язана з бездіяльністю позивача та невиконанням ним своїх обов’язків, передбачених законодавством.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.4 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки. Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення №05/0779 від 19.12.2002р., відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування визначене умовами договору нежиле приміщення по вул.Лайоша Гавро, 20-А площею 247,0 кв.м.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним.
Враховуючи, що права і обов’язки у сторін вказаного договору оренди виникли до набрання чинності Господарським та Цивільним кодексами України та продовжували існувати після набрання ними чинності, та з огляду положення на п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до цих правовідносин застосовуються положення вказаних Кодексів.
Відповідно до 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).
В силу ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно пунктів 6.2. та 6.6. договору оренди строк його дії встановлений з 19.12.2002р. по 19.12.2005р., договір припиняє свою дію у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до пункту 4.7. договору при закінченні строку договору або відмови орендаря від оренди об’єкт оренди передається орендодавцю за актом.
У разі закінчення строку договору або при його розірванні, орендар зобов’язаний повернути орендоване приміщення (будівлю, споруду) орендодавцю в задовільному технічному стані з невіддільними поліпшеннями, зробленими орендарем (пункт 5.9 договору).
Пунктом 6.4. договору оренди передбачено, що укладення повторного договору оренди на спірне приміщення можливе лише у разі надання нових розпорядчих документів (рішення Київської міської ради).
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Судами встановлено, що на виконання зазначеної норми, позивач листом від 20.12.2005р. повідомив відповідача про те, що термін дії договору оренди закінчився та продовжений на новий строк не буде.
В силу п.2 ст.26 та п.1. ст.27 названого Закону та ст.291 ГК України, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.
Враховуючи, що дія договору оренди закінчилася 19.12.2005р., а нових розпорядчих документів на укладення повторного договору оренди, як то передбачено пунктом 6.4 договору, відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновками судів двох інстанцій про безпідставне зайняття відповідачем спірного нежилого приміщення.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, відносно того, що він 01.11.2005р. звертався з листом до Головного управління комунального майна м.Києва про продовження договору оренди, але відповіді не отримав, тому з огляду на положення ч.3 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” укладання договору оренди вважається погодженим, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Частина 3 статті 9 вказаного Закону, на яку посилається скаржник, визначає порядок погодження орендодавця з місцевою державною адміністрацією, відповідним органом місцевого самоврядування укладання договору оренди. Вказана норма визначає, що якщо вказаний орган не надав своїх пропозицій щодо розміщення в об’єктах оренди бюджетних установ і організацій, укладання договору оренди вважається погодженим з цими органами.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.9 Закону, органи, уповноважені управляти майном, що перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п’ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).
Пункт 8 Закону визначає, що у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що стаття 9 Закону, на яку посилається скаржник, не передбачає, що наслідком залишення заяви особи, заінтересованої укласти договір оренди, без відповіді, є автоматичне погодження та продовження органом, уповноваженим управляти майном, що перебуває у комунальній власності, строку дії договору оренди, укладеного раніше.
Позивач –КП “Київжитлоспецексплуатація” здійснює свої повноваження орендодавця майна комунальної власності територіальної громади м.Києва тільки за наявності відповідного рішення Київської міської ради і не наділено повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об’єктів комунальної власності в оренду, у тому числі про продовження дії договорів оренди, укладених раніше.
В силу положень ч.1, 2 ст.14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.
Рішення Київської міської ради щодо укладення нового договору оренди спірного приміщення або будь-які інші нові розпорядчі документи щодо зазначеного приміщення в матеріалах справи відсутні.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Приватного малого підприємства “Ірина” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. у справі №2/170 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій