ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
12 вересня 2006 р. |
№ 02-03/378/9 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
|
|
|
головуючого |
Т.Б. Дроботової, |
|
суддів : |
Л.І. Рогач, С.В. Бакуліної |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Державного комітету України з державного матеріального резерву |
|
на постанову |
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2006р. |
|
у справі |
№ 02-03/378/9 |
|
господарського суду |
Київської області |
|
за позовом |
Державного комітету України з державного матеріального резерву |
|
до |
Приватного підприємця ОСОБА_1 |
|
третя особа |
Державне підприємство “Укррезерв” |
|
про |
стягнення 8250000,00 грн. |
|
за участю представників: |
|
|
позивача |
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
|
відповідача |
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
ВСТАНОВИВ:
Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 8250000 грн. штрафних санкцій на підставі пункту 3 статті 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” за невиконання умов договору №НОМЕР_1 від 20.07.2004р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2006р. (суддя Євграфова Є.П.), залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2006р. (судді: Зеленіна Н.І.- головуючий, Андрейцева Г.М., Рибченко А.О.) відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.
Судові рішення вмотивовані тим, що спір між сторонами є публічно-правовим та підпадає під адміністративну юрисдикцію, отже звернення до суду має відбуватись у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, тому такий позов не підлягає розгляду у господарських судах України за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Вищого господарський суд України з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Київської області, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України та статей 12, 65 Господарського процесуального кодексу України.
Приватний підприємець ОСОБА_1. відзив на касаційну скаргу не надала.
Сторони у справі не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Підвідомчість справ судам загальної юрисдикції визначається процесуальними законами, зокрема, господарським судам - Господарським процесуальним кодексом України.
Частиною 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства та організації, які звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
За статтею 12 цього Кодексу господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім встановлених цією ж статтею винятків.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Також пунктом 6 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Оскільки розділом VII “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, невірне застосування позивачем процесуальних норм не є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Під поняттям "справа адміністративної юрисдикції" наведеного у цій статті розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного.
Судами встановлено, що між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Приватним підприємцем ОСОБА_1було укладено договір №НОМЕР_1 від 20.07.2004р., під час укладання якого сторони вільно домовилися про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором; позовні вимоги вмотивовані положеннями Цивільного кодексу України про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Звертаючись до господарського суду Київської області, позивач додержав встановлених Господарським процесуальним кодексом України правил підвідомчості спорів, подавши позовну заяву за правилами статей 1,2, 12, 61, 64 цього кодексу. Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд не усунув допущені місцевим судом порушення щодо підвідомчості справи та ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви залишив без змін.
У зв'язку з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що висновок суддів першої та апеляційної інстанцій про відмову у прийнятті позовної заяви є таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2006р. та ухвалу господарського суду Київської області від 20.02.2006р. у справі № 02-03/378/9 господарського суду Київської області скасувати.
Справу передати до господарського суду Київської області для розгляду.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Л. Рогач
С. Бакуліна