ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 р. | № 1/91-06-2497 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Т.Б. Дроботової, |
суддів : | Л.І. Рогач, С.В.Бакуліної |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім. Пирогова Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” |
на рішення | господарського суду Одеської області від 26.04.2006р. |
у справі | № 1/91-06-2497 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Закритого акціонерного товариства “Санаторій Україна” |
до | Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім. Пирогова Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” |
про | стягнення 14 472,00 грн. |
за участю представників: |
позивача | не з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
відповідача | не з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) |
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство “Санаторій Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача 14472,00 грн., зазначивши, що внаслідок невиконанням останнім зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отримані товар та послуги у відповідача виникла заборгованість, яка підлягає стягненню відповідно до статті 193 Господарського кодексу та статті 692 Цивільного кодексу.
Відповідач не визнав позов з мотивів відсутності заборгованості за результатами взаєморозрахунків сторін та наявності судового рішення по спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.04.2006р. (суддя Гарник Л.Л.) позов задоволено: з відповідача стягнуто 14472,00 грн. заборгованості, 144,72 грн. витрат з оплати державного мита, 118,00 грн. по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Судове рішення вмотивоване порушенням відповідачем вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки ним не виконано зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отримані товар та послуги у встановлений законодавством строк.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2006р., в якій просить скасувати судове рішення та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судовими інстанціями статті 257 Цивільного кодексу України, пункту 3 статті 136 Цивільного процесуального кодексу України та наявність судового рішення, яким вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Сторони у справі не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначе ному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є виконання відповідачем зобов’язання по оплаті одержаних ним від позивача товарів та послуг.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв машину посудомийну вартістю 11232,00 грн. згідно видаткової накладної № 106а від 23.05.2003р., довіреності від 23.05.2003р.
Окрім цього, попередньою інстанцією встановлено, що Закрите акціонерне товариство “Санаторій Україна” на замовлення Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім. Пирогова Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” протягом 2004р. надало санаторно-курортні послуги на загальну суму 3240,00 грн., що підтверджується путівками №068077, №021682 терміном лікування з 4 по 27 вересня 2004р. та журналом реєстрації путівок позивачем на замовлення відповідача.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення 07.03.2006р., наявних в матеріалах справи відповідач отримав претензію позивача з вимогою оплатити вартість товару та послуг на загальну суму 14472 грн.
Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною першою статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 193 цього кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Підстави за яких зобов'язання вважається припиненим визначені главою 50 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання зобов`язання відповідачем, та відхилив наведені ним доводи щодо наявності судового рішення, постановленого по спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.
Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність рішення, постановленого по спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, чи рішення, яким встановлено фактичний розмір заборгованості відповідача перед позивачем.
З огляду на вище встановлені обставини та застосувавши положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про наявність підстав, з якими чинне законодавство пов’язує виникнення заборгованості у відповідача, відповідно до змісту позовних вимог, та про задоволення позову.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів прийшла до висновку, що господарський суд в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Як наслідок, прийняте господарським судом рішення відповідає вимогам статті 35 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті господарським судом рішення, не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи; інші доводи заявника стосуються встановлених господарським судом першої інстанції обставин справи та виходять за межі повноважень касаційної інстанції, з огляду на що підстав для скасування зазначеного рішення колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім.Пирогова Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2006р. у справі № 1/91-06-2497 господарського суду Одеської області залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Л. Рогач
С. Бакуліна