ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
19 вересня 2006 р. |
№ 29/96-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства
“Харківстальконструкція”
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 15.06.2006р.
у справі №29/96-06
за позовом Акціонерного товариства “Харківстальконструкція”
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.
про стягнення 56 525,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Єршов Р.В. (довіреність від 04.01.06),
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство “Харківстальконструкція” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. та просило суд стягнути з останнього заборгованість за виконані підрядні роботи у розмірі 56 525,0 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача 56 525,0 грн. боргу та судові витрати.
Рішення мотивоване невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №НОМЕР_1 від 27.01.2005р. та додаткової угоди (графіку оплати заборгованості за виконані роботи) до нього №НОМЕР_2 від 09.06.2005р., укладених між сторонами, щодо повної оплати виконаних позивачем підрядних робіт з демонтажу залізобетонних конструкцій в цеху окулярних оправ.
Враховуючи, що заявлена до стягнення сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також з огляду на положення ст.526 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача залишку боргу у сумі 56525,0 грн. є обґрунтованими, підтверджується наданими суду доказами.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. (головуючий, суддя Демченко В.О., судді Гагін М.В., Такмаков Ю.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Вказана постанова мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме -дійсного обсягу та вартості підрядних робіт, розміру здійсненої оплати і, відповідно, наявності та розміру заборгованості відповідача перед позивачем.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що єдиним документом, на якому ґрунтуються позовні вимоги та рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми боргу, є графік оплати заборгованості на 09.06.05. із зазначенням, що даний графік є додатковою угодою до договору підряду №НОМЕР_1 від 27.01.2005р.
Згідно з цим графіком, загальна сума виконаних робіт становить 94 750,0 грн. з яких 20%, тобто 18 950,0 грн., підлягає розрахунку залізобетонними конструкціями. У графіку також зазначено, що позивачем отримано від відповідача 16 800,0 грн. грошовими коштами та залізобетонні конструкції на загальну суму 2475,0 грн. Залишок оплати грошовими коштами визначено у сумі 56 525,0 грн.
Разом з тим, оцінивши зазначений графік у сукупності з іншими доказами у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не дослідив наявні у цьому графіку суперечності і не з'ясував усіх обставин даної справи в їх сукупності, зокрема -щодо відповідності вказаного графіку обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
За наслідками оцінки зазначеного графіку, судом апеляційної інстанції встановлено, що в ньому мають місце певні невідповідності, зокрема не зазначено залишок, який підлягає сплаті будівельними матеріалами. Натомість при визначенні залишку оплати грошовими коштами до сплаченої суми врахована вартість переданих позивачу залізобетонних конструкцій. Крім того, сума, яку розбито по періодах оплати з 06.06.2005р. по 29.07.2005р. -21 000,0 грн., не відповідає загальній сумі залишку оплати.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що при збільшенні договірної ціни, вказаної у цьому графіку, відповідна проектно-кошторисна документація не складалася. При цьому, позивачем не надано доказів наявності підстав для коригування ціни, визначених у пункті 2.2. договору, доказів належного обґрунтування загальної вартості робіт після збільшення їх обсягу, а також доказів виконання позивачем частини робіт та оплати їх відповідачем, що були витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.05.2006р.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п.2.5 договору підряду, кінцеві розрахунки між сторонами здійснюються після виконання та приймання всіх передбачених договором робіт протягом 10 днів після підписання акта приймання-передачі. Дане положення узгоджується з пунктом 4 статті 879 ЦК України, яким встановлено, що оплата робіт провадитися після прийняття замовником виконаних робіт. Оскільки акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2005 року не був підписаний відповідачем, який заперечує обсяг та вартість виконання цих робіт, а позивачем не надано інших доказів факту виконання робіт на спірну суму, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Одночасно скаржник стверджує про надання судом апеляційної інстанції переваги одним доказам перед іншими.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що 27.01.2005р. між сторонами було укладено договір підряду №НОМЕР_1, відповідно до якого позивач (підрядник) брав на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з демонтажу залізобетонних конструкцій в цеху окулярних оправ відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, що є невід'ємною частиною договору. До даного договору додано договірну ціну -підписаний сторонами документ, де зазначено загальну суму витрат на виконання робіт, яка згідно з п.2.1. договору та договірної ціни, складає 30 522, грн. у тому числі ПДВ 20% - 5087,0 грн.
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору, роботи і матеріали, не передбачені кресленнями та кошторисом, у яких з'явилась необхідність у процесі виконання робіт, оформлюються додатковою угодою до договору та підписуються сторонами; протягом дії договору договірна ціна є динамічною та підлягає корегуванню у випадку зміни цин на сировину, матеріали і т.д., що має бути підтверджено підрядником документально.
Пунктом 2.5 договору визначено, що кінцеві розрахунки між сторонами здійснюються після виконання та приймання всіх передбачених договором робіт, протягом 10 (десяти) днів після підписання акта прийому-здачі.
Закінчення робіт оформлюються двохстороннім актом прийому-здачі робіт, який підписується уповноваженими на те особами (п.4.1. договору).
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків визначених ним та, як вірно встановлено судами, за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення параграфу 3 глави 61 “Будівельний підряд” Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч.1, 2 ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно з ч.1 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Як встановлено судами двох інстанцій, 14.06.2005р. позивач отримав від відповідача лист з проханням продовжити роботу з демонтажу залізобетонних конструкцій в цеху окулярних оправ Ізюмського оптико-механічного заводу. До листа додавався проект додаткової угоди, якою визначався графік оплати заборгованості за виконані роботи за договором. На ці умови позивач погодився та скріпив додаткову угоду (графік) своєю печаткою та підписом керівника.
Відповідно до ст.878 ЦК України замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, при збільшенні договірної ціни, вказаної у зазначеному графіку, відповідна проектно-кошторисна документація не складалася, зміни до погодженої сторонами проектно-кошторисної документації під час виконання позивачем підрядних робіт не вносились. Докази наявності підстав для коригування ціни, як то передбачено умовами п.2.3. договору, а також докази виконання позивачем частини робіт та оплати їх відповідачем, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.879 ЦК України та умов пунктів 2.5., 4.1. договору, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
В силу ч.6 ст.882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Оскільки акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2005 року не був підписаний відповідачем з причини заперечення з його боку обсягу та вартості виконаних робіт, а також у зв'язку із заподіянням позивачем, як стверджує відповідач, шкоди внаслідок неякісного демонтажу, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову у даній справі.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції фактичні її обставини були встановлені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства “Харківстальконструкція” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. у справі №29/96-06 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій