Справа 2а –858 -11/0533

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 року                                                                       м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Пономарьова О.П.,

при секретарі: Шавкун Т.А.

Розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

У  січні 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до  Управління Пенсійного фонду України  в Мар’їнському районі Донецької області про  перерахунок пенсії. Посилалась на те, що  вона є вдовою  ліквідатора  наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 1 групи, інваліда війни 1 групи. Згідно із ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування»пенсія  у зв’язку з втратою годувальника  встановлюється у розмірі  не менш 50 відсотків  пенсії за віком  померлого годувальника. Оскільки її  чоловік мав статус  ліквідатора наслідків  аварії на ЧАЕС, при  визначенні розміру його пенсії   керуються  Законом України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року N 796-XII   ( далі Закон N 796-XII), однак, розмір пенсії, що  виплачується їй відповідачем не відповідає розміру пенсії, встановленому законом. Просила  визнати дії відповідача протиправними  та зобов’язати  його  провести перерахунок її пенсії  відповідно до ст. ст. 49, 50, 52, 54, 67 Закону N 796-XII,  ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» з розрахунку 50% пенсії, встановленої   законом для ліквідатора  наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліда 1 групи: державної пенсії –не менше 10  мінімальних пенсій за віком –прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, додаткової пенсії  - 100 % мінімальної пенсії  за віком -  прожиткового мінімуму  для осіб, що втратили працездатність, а також виплачувати їй щомісячну компенсацію  за втрату годувальника  із розрахунку 50% мінімальної пенсії  за віком - прожиткового мінімуму  для осіб, що втратили працездатність, та, як дружині померлого інваліда війни з врахуванням   підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили  працездатність з 01 січня 2011.

Від позивачки до суду надійшла заява відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні та просить розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не явився, про причини неявки суду не повідомив, свої заперечення суду не направив.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з 29 квітня 1970 року  перебувала у  шлюбі з ОСОБА_2,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та смерть якого пов’язана  з виконанням обов’язків військової служби  при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Померлий ОСОБА_2 був віднесений до категорії 1 як особа, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, його було визнано інвалідом 1 групи, та   інвалідом  війни 1 групи.

Позивачка перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію у зв’язку з втратою годувальника, яким був для неї її померлий чоловік на підставі  ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи».           

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування»пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного  непрацездатного члена сім’ї –50% пенсії за віком  померлого годувальника.

З матеріалів  справи вбачається, що 28 грудня 2010 року позивачка звернулась до відповідача  із заявою про перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника, виходячи  з розміру його  50 %  пенсії, а саме -   державної пенсії –10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії –100% мінімальної пенсії за віком, передбачених ст. ст. 50 та 54 Закону N 796-XII, а  також компенсації за втрату годувальника   в розмірі 50%  мінімальної пенсії за віком та  підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як   дружині померлого інваліда війни.   

Листом відповідача від  05 січня 2011 року відповідач відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на те, що   розрахунок її пенсії проведено у відповідності  із статтями 54, 52 Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»та на сьогоднішній день щомісячна компенсація складає 75 грн., тобто 10 % від розміру прожиткового мінімуму, встановлених для осіб, втративши працездатність.

Судом також встановлено, що на підставі Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-У1 позивачці призначена пенсія, розмір якої відповідач визначив згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28.05.2008 року.  

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний  захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначені розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров"я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".   

Згідно із частиною 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Згідно із ст. 37 Закону України  «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Розділ 8 Закону 796-XII  передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.

Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 1 групи,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частинами 3, 4 статті  54 Закону 796-XII  в усіх випадках розмір пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком (для інвалідів 1 групи).

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч.3 ст. 67 Закону 796-XII у  разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Згідно із ч.1 ст. 52 Закону 796-XII  щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Статтею 53  цього Закону  передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ч.4 ст.13 ЗУ   «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»   інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам I, II груп - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, III групи - півтори мінімальних пенсії за віком.

Судом встановлено, що зазначені норми ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»розповсюджувалися на чоловіка позивачки –ОСОБА_2, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлена 1 групу інвалідності у зв’язку із військовою службою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Законом йому  визначався нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст.49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ч.4 ст.54 даного Закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до 1 категорії.  

               За таких обставин позивачка, як особа, померлий чоловік якої  був визнаний інвалідом 1 групи внаслідок  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом війни і як особа, що втратила годувальника, має право на отримання 50% його пенсії та компенсацію і підвищення пенсії, розмір яких  повинен розраховуватися, виходячи з положень ст.ст. 50, 52, ч.1 ст.54  Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»та ч.4 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Отже, вона  має право на отримання  50%  від пенсії, визначеної з розрахунку, не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, а також на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника  в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України та на підвищення пенсії, як дружині інваліда війни,   на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

              Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Зазначені вище розміри пенсії та доплат, що визначені  у кратному та  процентному відношенні до мінімальної пенсії за віком мають обчислюватись  з врахуванням того, що розмір  мінімальної  пенсії за віком відповідає прожитковому мінімуму, встановленому для  осіб, що стратили працездатність.

             Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про те, що  при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у  редакції, яка була чинною  до внесення змін, внесених Законом України  «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» та  визнаних неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р., а не постанова Кабінету Міністрів України №530  від 28.05.2008 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.            

                 Оскільки позивачка має право  на отримання  пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

                  Тому слід визнати протиправними  дії відповідача  щодо відмови  позивачці у  перерахунку пенсії у разі встановлення нового  розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили годувальника, визначеного законом.

                 Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів   мінімальної   заробітної   плати   та мінімальної  пенсії  за  віком.

           Таким чином, для позивачки як особи, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної пенсії повинен розраховуватися, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

          Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст. 19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України», справи «Кечко проти України».

Таким чином, з огляду на вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають повному задоволенню.

          На підставі Конституції України, ЗУ «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 100, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі про перерахунок пенсії,  задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Мар*їнському районі Донецької області у перерахунку пенсії позивачці ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 49, 50, 52, 54, 67 Закону N 796-XII,  ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» з розрахунку 50% пенсії, встановленої   законом для ліквідатора  наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліда 1 групи: державної пенсії –не менше 10  мінімальних пенсій за віком –прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, додаткової пенсії  - 100 % мінімальної пенсії  за віком -  прожиткового мінімуму  для осіб, що втратили працездатність, а також щомісячну компенсацію  за втрату годувальника  із розрахунку 50% мінімальної пенсії  за віком - прожиткового мінімуму  для осіб, що втратили працездатність, та, як дружині померлого інваліда війни з врахуванням   підвищення пенсії на 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили  працездатність з 01 січня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також при прийнятті постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                      О.П. Пономарьов