Справа  № 2-671/11

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

21 лютого 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Кирилюк І.  В. ,

при секретарі –                    Кухар Н. В.,

за участю:

позивача:                                       ОСОБА_1,

представника відповідача:           не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» в особі Генерального директора Лютовича Костянтина Геннадійовича про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки заробітку та розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» в особі Генерального директора Лютовича Костянтина Геннадійовича (далі – відповідач, ТОВ «Кіплінг»), в якому просить стягнути з ТОВ «Кіплінг» на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2010 року по 15.09.2010 року в розмірі 4 605,63 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 539,85 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільнені за період з 16.09.2010 року по 17.12.2010 року в розмірі 2 756,38 грн., компенсацію за кожен місяць затримки заробітної плати в розмірі 74,04 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до наказу № 8-К від 01.03.2010 року позивача прийнято на посаду бухгалтера ТОВ «Кіплінг». За період з 01.05.2010 року по 15.09.2010 року відповідачем безпідставно не була виплачена позивачеві заробітна плата, внаслідок чого позивач на підставі наказу № 18-К від 15.09.2010 року звільнився. При цьому, за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року заробітна плата була нарахована в розмірі 3 244,06 грн., але не виплачена, а з 01.08.2010 року по 15.09.2010 року заробітна плата взагалі не нараховувалась. Крім того, при звільнені позивачеві не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 539,85 грн. На день пред’явлення позову відповідач затримав розрахунок позивачеві на 67 робочих дів, з 15.09.2010 року по 17.12.2010 року, у зв’язку із чим, відповідач зобов’язаний виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки, який становить 2 756,38 грн. Також індексація за період затримки, а саме, за 5 місяців, відповідно до індексу споживчих цін становить 74,04 грн. А також позивач зазначає, що у зв’язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати відповідачем, йому завдано моральної шкоди, яку останній оцінює в розмірі 4 6005,63 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2010 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» в особі Генерального директора Лютовича Костянтина Геннадійовича про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки заробітку та розрахунку, відшкодування моральної шкоди та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання з’явився позивач, представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд, відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з викладених в позовній заяві підстав та, просив їх задовольнити.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 01.03.2010 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» на підставі наказу № 8-К.

01.03.2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кіплінг» укладено трудовий договір, згідно ст.. 4 якого, термін дії трудового договору триває з моменту підписання до 01.03.2012 року. Договір може бути розірваний раніше, ніж закінчується його термін дії тільки при взаємній згоді сторін погоджений період.

Відповідно до п. 3.4 трудового договору, підприємство зобов’язується щомісяця, до 10-го числа наступного місяця, оплачувати працю працівника в погодженому між сторонами розмірі за фактично відпрацьовані дні.

У п. 3.5 трудового договору, сторони погодили, що у випадку простоїв підприємство може вживати наступні заходи: керуючись ст. 113 Кодексу законів про працю України, підприємство встановлює оплату простоїв не з вини працівника, виходячи з 2/3 встановленої тарифної ставки (окладу), тобто оплачує 27-годинний робочий тиждень; керуючись ст.. 34 Кодексу законів про працю України, підприємство може тимчасово (на час простою) переводити працівника на іншу роботу на цьому є підприємстві із збереженням середньомісячного заробітку.

Згідно довідки ТОВ «Кіплінг» від 22.09.2010 року, позивачеві нараховано за період з березня по липень 2010 року 7 400,00 грн. заробітної плати. За серпень 2010 року та вересень 2010 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась, відповідно до наказів Генерального директора ТОВ «Кіплінг» від 31.08.2010 року № 16-К та від 15.09.2010 року № 20-К, у зв’язку із виробничою необхідністю, про що також зазначено у довідці від 22.09.2010 року.

Згідно наказу № 18-К від 15.09.2010 року, ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера за угодою сторін з вересня 2010 року на підставі заяви позивача.

Відповідно до ст.. 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.

Згідно ст.. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст.. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 1 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; надання працівникам творчої відпустки; в) виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги; ж) службових відряджень; з) вимушеного прогулу; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов'язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Аналізуючи викладене, відповідач зобов’язаний регулярно в робочі дні виплачувати заробітну плату. Невиплата заробітної плати є порушенням норм чинного законодавства.

Разом з тим, за період з 01.05.2010 року по 31.07.2010 року заробітна плата позивачеві нарахована в розмірі 3 800,00 грн., однак не була виплачена.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виплати нарахованої за вказаний період заробітної плати ОСОБА_1 відповідач не надав.

За період з 01.08.2010 року по 15.09.2010 року заробітна плата ОСОБА_1 взагалі не нараховувалась, про що свідчать довідка відповідача та копії наказів від 31.08.2010 року № 16-К та від 15.09.2010 року № 20-К. При цьому, суд звертає увагу, що ні умовами трудового договору, ні нормами чинного законодавства не передбачено право роботодавця не нараховувати заробітну плату працюючому робітнику.

Отже, беручи до уваги розрахунок позивача, суд погоджується, що за період з 01.08.2010 року по 15.09.2010 року заробітна плата позивача становить 1 361,57 грн.

Крім того, станом на день прийняття рішення заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем не виплачена. При цьому, позивач просить стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку при звільнені за період з 16.09.29010 року по 17.12.2010 року (день подачі позову).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2010 року по 15.09.2010 року в розмірі 4 605,63 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільнені за період з 16.09.2010 року по 17.12.2010 року в розмірі 2 756,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як встановлено ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Аналогічне положення закріплено у ст.. 24 Закону України «Про відпустки», згідно якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст. 84 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Кодексу законів про працю України, щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Оскільки станом на день звільнення – 15.09.2010 року, позивач безперервно пропрацював шість місяців, то він мав право на щорічну відпустку, яка йому не надавалась. Отже, позивач при звільнені має право на грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку. Згідно наданого позивачем розрахунку, компенсація за невикористану щорічну відпустку становить 539,85 грн.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження надання щорічної відпустки чи виплату грошової компенсації за невикористання такої відпустки, відповідач не надав.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 539,85 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати», дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації усіх форм власності і господарювання і застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми. Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючим підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати заробітної плати, що підлягає компенсації відповідно до пункту 2 цього Положення. Якщо виплата заборгованості із заробітної плати провадиться до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою працівника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць. У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації (індексації) за кожний місяць затримки відповідно до індексу споживчих цін, а саме, за період з 01.05.2010 року по 15.09.2010 року в розмірі 74,04 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач зазначає, що у зв’язку із невиплатою відповідачем заробітної плати та не проведенням розрахунку при звільненні, він був змушений позичати грошові кошти, чим йому спричинену моральну шкоду в розмірі 4 605,63 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровця; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її Сіма чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її Сіма чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При цьому, суд зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Приймаючи до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_1, характер шкоди, яка їй завдана; істотність вимушених змін у способі життя позивача, які виникли в результаті посягання на права позивача, суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження своєчасного розрахунку по заробітній платі з ОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» не надало.

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то згідно із вищезазначеною статтею, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 208,26 грн. у відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 36, 79, 84, 83, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 – 215, 223, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» в особі Генерального директора Лютовича Костянтина Геннадійовича про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки заробітку та розрахунку, відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.05.2010 року по 15.09.2010 року в розмірі 4 605 (чотири тисячі шістсот п’ять) грн. 63 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 539 (п’ятсот тридцять дев’ять) грн.. 85 коп., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільнені за період з 16.09.2010 року по 17.12.2010 року в розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість) грн. 38 коп., компенсацію за кожний місяць затримки заробітної плати в розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 04 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» на користь держави 208 (двісті вісім) грн. 26 коп. у відшкодування судових витрат.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіплінг» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду міста Києва.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.     

Суддя                                                                                          І. В. Кирилюк