ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" лютого 2011 р. справа № 2а-3094/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2010 року у справі № 2-а-3094/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області, в якому просив відновити пропущений строк позовної давності для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення пенсії позивачу відповідно ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за періоди з: 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 18.11.2010р., в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу невиплати підвищення пенсії позивачу відповідно ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за періоди з: 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 18.11.2010р., в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням сум, які були виплачені у цей період.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2010 року позивачу відмовлено у понволенні строку на звернення до суду з позовом про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахування та проведення виплат підвищення до пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з 09.07.207р., по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 18.05.2010р..
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2010 року у справі № 2-а-3094/2010 (суддя Круговий О.О.) позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 19 травня 2010 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 19 травня 2010 року і в подальшому, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
Відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати в частині задоволених вимог позивача.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміненню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та з урахуванням застосування шестимісячного строку звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, зроблений правильний висновок, що з 19.05.2010р. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виплати надбавки до мінімальної пенсії за віком за своїм характером є бюджетними виплатами, з огляду на що, зобов’язання по їх виплатам повинно обмежуватися певним бюджетним періодом.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку є протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачу виплат надбавки до мінімальної пенсії за віком в розмірі 30 відсотків, саме в період з 19.05.2010р. по 18.11.2010р..
Отже, суд першої інстанції, прийнявши за розглядом зазначеної вимоги рішення про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 19.05.2010р., фактично правильно визначив початок для проведення таких дій, але не зазначив кінцевої дати періоду для їх здійснення, тим самим залишив невирішеним питання щодо періоду проведення перерахунку.
В той же час, аналізуючи постанову суду першої інстанції видно, що суд дійшов також неправомірного висновку і щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та сплачувати позивачу суми виплат соціальної допомоги відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1У від 18.11.2004р..
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки на момент розгляду даної справи в суді відсутній факт порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
З огляду на зазначене, постанову суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та сплачувати позивачу суми виплат соціальної допомоги відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1У від 18.11.2004р. слід скасувати.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З вищезазначених підстав, колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для звільнення від виконання покладеного державою обов’язку, отже, не можуть бути і підставою для відмови в задоволенні позову та визнанні правомірними дій або бездіяльності відповідача.
З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції не визначено кінцеву дату здійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто фактично не вирішено питання щодо періоду проведення перерахунку, та зобов’язано у подальшому проводити такі виплати, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового скасування судового рішення згідно ст. 202 КАС України, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2010 року у справі № 2-а-3094/2010 - скасувати в частині визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 19 травня 2010 року, а також зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 19 травня 2010 року і в подальшому, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 19 травня 2010 року по 18 листопада 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 19 травня 2010 року по 18 листопада 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна