_________________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ___________________
Справа №22-2996/06 Головуючий у 1-й інстанції: Я рісши С.В.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у
складі:
головуючого Кочеткової І.В.
суддів Гончара О.С, Мануйлова Ю.С.
при секретарі Ткаченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Південного оперативного командування Сніжко Ігоря Олеговича на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від "01" березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південного оперативного командування та до військової частини А-1978 про визнання незаконним наказу про звільнення з військової служби та про поновлення на роботі,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Командуючого військами Південного оперативного командування, командира військової частини А 1498 про визнання незаконним наказу про звільнення з військової служби, поновлення на роботі та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В позові зазначав, що він проходив військову службу у військовій частині А 1176 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 у військовому званні "прапорщик". В теперішній час військова частина А 1176 ліквідована, а її правонаступником є віськова частина А 1498. 10.02.2002 року наказом НОМЕР_1 командира в/ч А 1176 він позбавлений військового звання "прапорщик" із звільненням з військової служби у запас за вживання спиртних напоїв у службовий час.
Вважаючи даний наказ незаконним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, просив суд визнати неправомірним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства України з моменту його видання наказ командира військової частини А 1176 НОМЕР_1 від 10.01.2002 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання "прапорщик" та звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, як такий що виходить за межі повноважень командира військової частини, що передбачені ст. 65 Дисциплінарного Статуту ВС України; визнати неправомірним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства України з моменту його видання п. 22 наказу Командуючого військами Південного оперативного командування НОМЕР_2 про позбавлення його військового звання "прапорщик" та звільнення з військової служби у запас за службовою невідповідністю; визнати неправомірним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства з моменту його видання п. 4 наказу командира військової частини НОМЕР_3 про виключення його зі списку особового складу та всіх видів забезпечення; поновити його на рівній посаді у військовій частині А 1498; стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду в сумі 15 000 грн. та моральну шкоду в сумі 3 000 грн.
Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 01 березня 2006 року адміністративний позов задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ Командувача військами Південного оперативного командуванняНОМЕР_2 про позбавлення ОСОБА_1 військового звання "прапорщик" із звільненням з військової служби у запас.
Зобов'язано командира військової частини А 1978 поновити з 01.03.2006 року прапорщика ОСОБА_1 на військовій службі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 або на рівнозначній посаді у військовій частині А 1978.
Допущено негайне виконання судового рішення.
Стягнуто з Південного оперативного командування та військової частини А 1978 а прибуток держави 8 грн. 50 коп, в рахунок оплати державного мита.
Непогоджуючись з постановою суду, представник Командувача військ Південного оперативного командування Запорізького обласного військового комісаріату Сніжко І.О. подав апеляційну скаргу в якій вказує, що постанова суду постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, в порядку ст. 193 КАС України апеляційна скарга була доповнена. В ній зазначено, що підставою для скасування судового рішення є те, що позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Апелянт просив постанову скасувати та постановити рішення про підмову ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що під час її розгляду судами грубо було порушено вимоги процесуального права, що потягло за собою постановлення незаконного рішення.
Так, позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів грошове забезпечення в розмірі 15000 грн. і 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні від 04 жовтня 2004 року позивач відмовився від відшкодування йому моральної шкоди. Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 227, 233 ЦПК України в редакції закону 1963 року провадження в цій частині не закрив, відповідної ухвали в нарадчій кімнаті з цього приводу не постановив, (а.с. 50)
Разом з тим, в судовому засіданні від ЗО січня 2006 року позивач знову наполягав на задоволенні позову в частині відшкодування йому моральної шкоди, (а.с. 244) В судовому засіданні від 07 лютого 2006 року позивач знову відмовився від всіх вимог, пов'язаних зі стягнення матеріальної і моральної шкоди. Суд в порушення ст. 157 КАС України без видалення до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою, замість закриття провадження у справі в частині позовних вимог, щодо яких заявлено відмову, ухвалив змінити предмет позову, хоча ніякої зміни предмету позову фактично не відбувалось, (а.с.252)
Крім того, в судовому засіданні від 28 вересня 2004 року суд протокольною ухвалою допустив заміну первісних відповідачів "Командуючого військами Південного оперативного командування і командира військової частини А-1498 на Південне оперативне командування і військову частину А-1498" (а.с.43). Однак, тим не менш, в усіх подальших судових засіданнях до 19 січня 2006 року розглядався позов саме до Командуючого військами Південного оперативного командування і командира військової частини А-1498. В наступних судових засіданнях від 30 січня 2006 року (а.с.242), 07 лютого 2006 року (а.с.251) та 01 березня 2006 року (а.с.262) суд без будь-якого процесуального обгрунтування розглядав вже справу, де відповідачем замість командира військової частини А-1498 виступав вже командир військової частини А-1978. Разом з тим, постанову ж по справі суд виніс де відповідачами значилися вже не командири військових формувань, а саме військові формування -Південне оперативне командування і військова частина А-1978 (а.с.230).
За процесуальним законодавством, яке діяло на час звернення позивача до суду про визнання незаконним свого звільнення зі служби, розгляд справ такої категорії мав би вирішуватись в порядку Глави З 1-А ЦПК України в редакції 1963 року. У разі ж коли у скарзі одночасно порушується питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, всі вимоги підлягають розгляду за правилами позовного провадження. Що й було зроблено позивачем, який подав саме позовну заяву.
Однак, суд повинен був виходити при цьому зі строків звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність відповідних органів та посадових осіб, встановлених ст. 2485 ЦПК України в редакції 1963 року, тобто два місяці.
В зв'язку із вступом в дію КАС України, його дев'яносто дев'ятою статтею цей строк подовжено до одного року.
На позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання і звільнення з військової служби було накладено 01 лютого 2002 року. В суд же з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 14 вересня 2004 року. Таким чином, ним був пропущений строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Дана обставина, передбачена ст. 100 КАС України як підстава для відмови у задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін і суд не визнає причини пропуску цього строку поважними.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції із межах апеляційної скарги,
В додатковій апеляційній скарзі представник Південного оперативного командування наполіг на зазначеній обставині, як на підставі для відмови в задоволенні позову. Суд не вбачає поважних причин пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права оскільки ще в листопаді 2003 року військовою прокуратурою позивачеві був роз'яснений порядок оскарження дисциплінарного стягнення, (а.с, 23)
Таким чином, суд приходить до висновку про безпричинне пропущення позивачем строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права, на чому наполягає одна із сторін у справі. Дану обставину суд розцінює як підставу для відмови в задоволенні позову.
За таких підстав, апеляційний суд не може визнати постанову суду першої інстанції законною і обгрунтованою, а тому приходить до висновку про необхідність її скасування.
Керуючись ст.ст. 100, 159, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Командувача військ Південного оперативного командування задовольнити.
Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від "01" березня 2006 року по даній справі СКАСУВАТИ.
Постановити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Південного, оперативного командування та до військової частини А-1978 про визнання незаконним наказу про звільнення з військової служби та про поновлення на роботі ВІДМОВИТИ.
Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
І.В. Кочеткова Ю.С. Мануйлов О.С. Гончар