Справа № 2-а-14/2011р.

                                                          ПОСТАНОВА

                                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           05 січня 2011 року                                                                             м. Прилуки          

          Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., при секретарі Гапоненко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки адміністративну справу за позовом Прилуцького міськрайонного центру зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ,-

ВСТАНОВИВ :

20.12.2010 року Прилуцький міськрайонний центр зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Позовні вимоги мотивував тим, що 05.05.2006 року до Прилуцького міськрайонного центру зайнятості як така, що шукає роботу, звернулася громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. В зв'язку з відсутністю підходящої роботи 12.05.2006 року за її особистою заявою було прийнято рішення про надання статусу безробітного та призначена виплати допомоги по безробіттю - наказ Прилуцького міськрайонного центру зайнятості від 12.05.2006року №НТ060512. На підставі інформації від державного реєстратора виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області наданої на адресу Прилуцького МРЦЗ було виявлено, що гр. ОСОБА_1 перебуваючи на обліку у центрі зайнятості зареєстрована фізичною особою - підприємцем. Згідно п.3,5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості     виплати     матеріального     забезпечення безробітним, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики, ДПА України №60/62 від 13.02.2009р. відділом організації працевлаштування Прилуцького МРЦЗ за результатами довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був оформлений акт № 98 від 27.10.2010 р. та встановлено, що гр. ОСОБА_1  під час реєстрації та перебування на обліку у центрі зайнятості зареєстрована фізичною особою —підприємцем з 27.09.2006р. по 07.05.2007 року. Таким чином, згідно ст. 1 Закону України „Про зайнятість населення" гр. ОСОБА_1 а під час перебування на обліку в центрі зайнятості була віднесена до категорії зайнятого населення.

Директором Прилуцького міськрайонного центру зайнятості, на підставі рішення робочої групи по перевірці даних, які є підставою для надання статусу безробітним та виплати матеріального забезпечення, був виданий наказ від 23.11.2010р. за №545 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 963грн.16коп. за період з 27.09.2006 р. по 07.05.2007 р.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не повернула зазначені кошти то позивач і вимушений був звернутися до суду .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги не визнає, оскільки всі необхідні документи, щодо припинення підприємницької діяльності державному реєстратору вона надавала, а чому її не було виключено з реєстру  пояснити не може. Вона вважала , що її реєстрація, як суб»єкта підприємницької діяльності припинена . Після отримання судової повістки, вона звернулася до Державного реєстратора і тільки 30.12.2010 року здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

            Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши наявні докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно ч.1 ст.18 ЗУ «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.19 даного Закону державна служба зайнятості веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування.

Судом встановлено, що 12.05.2006 року громадянка ОСОБА_1 з метою пошуку роботи звернулася до Прилуцького міського центру зайнятості. Дана обставина підтверджується особистою заявою особи, яка звернулася до центру зайнятості ( а.с.6).

Згідно ч.1 ст.2 ЗУ «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

12.05.2006 року, на підставі поданої відповідачем заяви, ОСОБА_1 надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ч. ст.23 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

             В період з 27.10.2006 року по 07.05.2007 року їй була виплачена допомога по безробіттю в сумі 963,16 грн (а.с.5).

             В судовому засіданні  встановлено, що на день надання відповідачу статусу безробітного вона  з 16.09.1992 року по 30.12.2010 року була зареєстрована як приватний підприємець( а.с.22).

             Під час реєстрації в центрі зайнятості відповідач не вказала той факт, що є підприємцем.

             Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття –система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

             Згідно п. 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

             Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

             Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (п.п. «б»ч.3  ст. 1 Закону № 803-XII).

             Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

             Після того як фізична особа –підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона зможе стати на облік у центрі зайнятості і матиме право на отримання допомоги по безробіттю, за умови сплати страхових внесків під час здійснення підприємницької діяльності.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем.

             Відповідно до ч.3 ст. 46 вказаного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем. Лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа матиме право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

             Оскільки підприємницька діяльність відповідача не була припинена на момент виплати допомоги по безробіттю, то виплачені центром зайнятості кошти підлягають поверненню відповідно до п. 6-7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення.

З урахуванням наведеного та на виконання ч.2, 3 ст.36 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»директором Прилуцького міськрайонного центру зайнятості видано наказ за № 545 про повернення ОСОБА_1. коштів в сумі 963,16 грн. - незаконно виплаченої їй допомоги по безробіттю за період з 27.09.2006 року по 07.05.2007 року(а.с17).

Керуючись абзацом 2 п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, супровідним листом Прилуцького місьрайонного центру зайнятості за № 01/3278 від 23.11.2010 року, копію вищевказаного наказу про повернення коштів направлено відповідачу(а.с.18-19). Даний наказ ОСОБА_1 не оскаржений, однак нею не повернуто незаконно виплачену допомогу по безробіттю за вказаний період в сумі 963,16  грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не повернула незаконно отримані кошти, то суд вважає, що позовні вимоги позивача  являються законними і підлягають задоволенню.

На підставі ст. 36 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України № 60/62 від 13.02.2009 року, постановою правління пенсійного фонду України № 7-1 від 13.02.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 232/16248 від 12.03.2009 року, керуючись ст.ст.11, 71, 86,160,162  КАС України, суд,-

                                                      ПОСТАНОВИВ:

             Позовні вимоги Прилуцького міськрайонного центру зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю -  задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь   Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (представницький орган Прилуцький міськрайонний центр зайнятості )     отримане грошове забезпечення по безробіттю в сумі 963  ( дев»ятсот шістдесят три)  грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь   державного бюджету судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в Київському апеляційному адміністративному суді шляхом подання протягом десяти днів апеляційної скарги з дня її проголошення через Прилуцький міськрайонний суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                 А.В.Коваленко