КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.12.2007                                                                                           № 14/161

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:           Степаненко Л.В.

 За участю представників:

 від позивача - Янченко М.О. (довіреність № б/н від 22.06.2007)

 від відповідача -не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної фірми "Ірит"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2007

 у справі № 14/161 (Книш Н.Ю.)

 за позовом                               Приватної фірми "Ірит"

 до                                                   Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод"

             

                       

 про                                                  стягнення 20262,05 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Приватна фірма “Ірит” звернулась до господарського суду Чернігівськоїобласті з позовом до Державного  підприємства Міністерства оборони України “171 військовий завод” про стягнення 17106,00 грн. заборгованості за передане майно позивача за договором комісії № 5 від 22.01.2001 р.; пені в розмірі 3 % річних від простроченої суми платежу у сумі 590,15 грн.; 15 % комісійної винагороди згідно п.3 договору № 5 від 22.01.2001 р.

Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача неотриманий прибуток в розмірі 15 % від вартості ремонту двигуна - 1470,00 грн. – сума, на яку мав право розраховувати позивач при належному виконанні відповідачем зобов’язання.

Ухвалою від 10.07.2007р. господарський суд Чернігівської області здійснив заміну відповідача - Державного підприємства Міністерства оборони України "171 військовий завод" його правонаступником - Державним підприємством "171 Чернігівський ремонтний завод".

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.09.2007 р. у справі       № 14/161 у задоволенні позову Приватній фірмі “Ірит” відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Позивач обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги акт приймання-передачі двигуна від 22.03.2001 р. та накладну № 10 від 19.12.2003 р., які підтверджують взаємовідносини позивача з відповідачем за договором № 5 від 22.01.2001 р., суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що відповідач визнав прийняття ним спірного двигуна та запчастин, а також судом не враховано, що двигун, який знаходиться в розпорядженні відповідача, який відповідач має намір передати позивачу, не відповідає технічним характеристикам переданого за актом приймання-передачі від 22.03.2001 р. двигуна, та прийняв оскаржуване рішення без повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника  позивача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.1 договору комісії № 5 від 22.01.2001 р. позивач зобов'язувався за дорученням відповідача за винагороду здійснити для відповідача від свого імені одну або декілька операцій з продажу: предметів виробництва та послуг за ціною, не нижче узгодженої сторонами в додатку до цього договору і в строки, визначені комісіонером і комітентом при укладенні відповідного договору з покупцем.

Пунктом 7 договору передбачено, що уповноваженим представником комітента (далі - відповідача), якому надається право візування договору, що укладається в його інтересах, є начальник заводу Шевченко Ю.П.

Крім того, у п.6 договору сторони обумовили, що комісіонер (далі - позивач) за отримані грошові кошти повинен закупити для комітента запасні частини та матеріали відповідно до заявки комітента, узгодженої сторонами згідно додатку до договору.

Відповідно до п.п.1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України набрали чинності з 01.01.2004 р., положення цих кодексів застосовуються до відносин, що виникли після набрання ними чинності.

Оскільки договір № 5 від 22.01.2001 р. між сторонами був підписаний до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, тому судом не приймається до уваги твердження позивача, що вказаний договір укладений сторонами на підставі ст. 179-181 Господарського кодексу України та ст.ст.1011 - 1014, 1017, 1018, 1020-1024 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про застосування до спірних правовідносин Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час укладення між сторонами спірного договору.

В підтвердження позовних вимог позивачем подано договір доручення від  15.03.2001 р., укладений між Приватною фірмою „Ірит" (повірений) та фізичною особою Янченко Миколою Олексійовичем (довіритель), відповідно до якого повірений зобов'язується здійснити наступні дії, а саме виконати ремонт двигуна ЯМЗ-238Н, за здійснення цих дій довіритель має сплатити повіреному винагороду в розмірі 15 % від вартості ремонту. Також позивачем подано накладні № 79 від 04.12.2003 р. на суму     2642,00 грн. та № 27 від 15.03.2001 р. на суму 14464,00 грн. на передачу від фізичної особи Янченко М.О. по договору доручення від 15.03.2001 р. позивачу відповідно запчастини та двигун ЯМЗ-238Н.

В обґрунтування позовних вимог щодо виконання позивачем зобов'язань по спірному договору останнім подано складений між представниками позивача та відповідача приймально-здавальний акт без номеру від 22.03.2001р. на приймання двигуна ЯМЗ-238Н у кількості одного, заводський номер 53100, в якому перелічені відсутні запчастини на двигуні. Позивач стверджує, що з метою подальшого виконання договору комісії №5, для здійснення ремонту спірного двигуна ЯМЗ-238Н передав по накладній №10 від 19.12.2003р. відповідачу отримані від фізичної особи Янченко М.О. запасні частина на суму 2642,00грн.

Відповідач вважає, що спірний двигун ЯМЗ-238Н передано йому позивачем для ремонту та подальшого встановлення на трактор Т-150К на підставі укладеного між сторонами договору № 6 від 26.01.2001 р. на ремонт/переобладнання с/г техніки і виробів. Позивач заперечує проти такого твердження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджено передачу позивачем відповідачу двигуна ЯМЗ-238Н для ремонту і подальшого встановлення його на трактор Т-150К, а тому вищевказані твердження відповідача судом першої інстанції до уваги не прийнято.

Як вірно встановлено господарським судом Чернігівської області на підставі матеріалів справи, відсутнє будь-яке письмове доручення відповідача (комітента) позивачу (комісіонеру) для здійснення операцій з продажу предметів виробництва та послуг за договором, а саме щодо двигуна ЯМЗ-238Н, відсутнє доручення відповідача позивачу на вчинення дій на умовах договору стосовно ремонту спірного двигуна ЯМЗ -238Н, відсутнє візування уповноваженим представником відповідача договору доручення від 15.03.2001 р., підписаного між Приватною фірмою „Ірит" та фізичною особою Янченко М.О. (як це передбачено підпунктом „в" пункту 11 договору), відсутнє погодження між сторонами строків ремонтних робіт двигуна ЯМЗ-238Н та їх вартість, відсутнє узгодження суми на умовах п.3 договору комісії № 5 від 22.01.2001 р. щодо сплати комісійної винагороди у розмірі 15% від поставки двигуна і запасних частин для його ремонту, відсутня домовленість сторін щодо залишкової вартості двигуна ЯМЗ-238Н заводський №53100, переданого відповідачу на ремонт по акту від 22.03.2001 р.

Із тексту поданого позивачем договору доручення від 15.03.2001 р. не вбачається, що він укладений на виконання позивачем зобов'язань по договору комісії   № 5 від 22.01.2001 р. та доручення відповідача.

У підпункті „ж” пункту 9 договору № 5 від 22.01.2001 р. сторони визначили обов'язок комісіонера після виконання доручення представити комітенту звіт і передати йому всі одержані по виконаному дорученню документи.

В матеріалах справи відсутні докази звітування позивача щодо виконання доручення відповідача по здійсненню операцій з ремонту двигуна ЯМЗ-238Н, та передачі запчастин у сумі 2642,00 грн. по накладній №10 від 19.12.03р.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірний двигун використано відповідачем на власний розсуд, перебито заводський номер і буде реалізовано, тому судом першої інстанції зроблено вірний висновок про необґрунтованість такого твердження позивача.

Проаналізувавши матеріали справи, колегією суддів зроблено висновок, що позивачем не подано належних доказів того, що спірний двигун і запчастини, прийняті відповідачем по накладній №10 від 19.12.03р. на суму 2642,00грн., передавались позивачем та отримувались відповідачем на ремонт на умовах договору комісії № 5 від 22.01.2001 р., а тому у відповідача не виникли зобов'язання згідно ст. 151 Цивільного кодексу УРСР перед позивачем щодо виконання умов договору № 5 від 22.01.2001 р. стосовно двигуна, запасних частин і  комісійної винагороди у розмірі 2565,90 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 590,15 грн. за період з 01.06.2006 р. по 01.06.2007 р.

Оскільки, позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати винагороди у сумі 2565,90 грн., вартості запчастин у сумі 2642,00 грн., залишкової вартості двигуна у сумі 14464,00 грн. на умовах договору комісії № 5 від 22.01.2001 р., а відповідно і прострочку виконання грошового зобов'язання з боку відповідача у сумі 19671,90 грн. на умовах договору комісії № 5 від 22.01.2001 р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду                                                                                                                                                                                                                                                        про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 590,15 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача збитки у сумі 1470,00 грн. неотриманого доходу, посилаючись на ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Оскільки, позивачем не доведено порушення відповідачем зобов'язань по договору комісії № 5 від 22.01.2001 р. щодо ремонту двигуна ЯМЗ-238Н, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність вимог про стягнення збитків у сумі 1470,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги позивача є необгрунтованими й задоволенню не підлягають.

   Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   Позивач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

  Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 06.09.2007 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

 Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Приватної фірми “Ірит” залишити без задоволення, а рішення  господарського суду Чернігівської області від 06.09.2007 р. у справі № 14/161  - без змін.

Матеріали справи №  14/161 повернути господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.     

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Коротун  О.М.

 20.12.07 (відправлено)