РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" лютого 2011 р. Справа № 16/150-Д
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Грязнов В.В. , суддя Тимошенко О.М.
при секретарі Новак Р.А.
за участю представників сторін:
Від позивача - представник Левчук Т.В. дов.№19 від 21.01.2011 року; представник Гоголь В.Д. дов.№18 від 21.01.2011 року.
Від відповідача1 - представник Горщевський М.С. дов.№15 від 30.11.2010 року.
Від відповідача2 - не з"явився
Від органу прокуратури - Квятковський Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Відкрите акціонерне товариство "Агропостач" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.09 р. у справі № 16/150-Д (суддя Гожецький В.Г.).
позивач: Редакція обласної громадсько-політичної газети "Житомирщина"
відповідач1: Відкрите акціонерне товариство "Агропостач"
відповідач2: Житомирська міська рада
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державного акта на право власності та визнання права користування
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22 травня 2009 року у справі №16/150-Д позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.06.2002р., укладений між Житомирською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Агропостач" в частині продажу земельної ділянки площею 0,0947га у м.Житомирі по вул.Ватутіна 91/1, на якій розміщені склади редакції обласної громадсько - політичної газети "Житомирщина", посвідчений 17.06.02р. приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Рогальською Р.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1453.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Агропостач", 10001, м.Житомир, вул.Ватутіна 91/1, ідентифікаційний код 00913396:
- на користь Редакції обласної громадсько-політичної газети "Житомирщина", 10014, м.Житомир, майдан С.П.Корольова 12, ідентифікаційний код 02472499 - 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 2500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з наступного:
Відповідно до ч.2 ст.127 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.82 Земельного кодексу України, юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Відповідно до ч.5 ст.120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Відповідно до ст.127 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу.
Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.
ВАТ "Агропостач" на день укладення оспорюваного договору купівлі - продажу, тобто 17.06.02р. було відомо про права позивача на земельну ділянку під складськими приміщеннями, факт чого підтверджується довідкою ВАТ "Агропостач" №305 від 15.09.03р., в якій останнє підтверджує про продаж редакції газети “Житомирщина” двох складів загальною площею 976,2 кв.м. за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна 91/1 (а.с.22).
При цьому, укладаючи спірний договір, ВАТ "Агропостач" ввело другого відповідача - Житомирську міську раду в оману, гарантувавши, що земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього договору продавець чи покупець не міг знати, що підтверджується пп.5.1 договору (а.с.22).
Відповідно до ч.2 ст.158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, укладений між відповідачами договір купівлі - продажу в частині продажу земельної ділянки площею 0,0947га у м.Житомирі по вул.Ватутіна 91/1, на якій розміщені склади позивача суперечить вимогам вищезазначеного законодавства, оскільки при його укладенні та підписанні порушені права позивача, який мав переважне право перед будь-якими особами, у тому числі і перед ВАТ "Агропостач" на отримання у користування земельної ділянки площею 0,0947га, як власник складських приміщень, які знаходяться на цій земельній ділянці.
Понесених витрат на оплату адвоката. Згідно зі ст.44 ГПК України, оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат.
Зазначені витрати розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 ГПК України.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про адвокатуру" розмір послуг адвоката визначається угодою з клієнтом.
Факт надання адвокатських послуг позивачу та їх оплата підтверджується угодою №84 від 06.11.08р., свідоцтвом адвоката ОСОБА_1. (а.с.115,116) та платіжним дорученням № 5 від 07.11.08р. про оплату послуг адвоката (а.с.28).
Відповідач Відкрите акціонерне товариство "Агропостач" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити.
Посилається на те, що він придбав земельну ділянку відповідно до статтей 127, 128 Земельного кодексу України.
Вважає, що позивач не є стороною по угоді, а значить наслідки недійсності угоди не підлягають застосуванню. Позивач не наділений правом звернення до суду стосовно примусового вилучення частини земельної ділянки.
Скаржник вважає, що позивач набув права власності на складські приміщення 01.03.2004р. з моменту його реєстрації, тому повинен вирішувати питання землекористування з власником земельної ділянки (відповідачем).
Відповідач заперечує набуття позивачем права власності на складські приміщення в 1994-1996 роках, оскільки такі документи відсутні.
На момент укладання спірного договору діяв Цивільний Кодекс Української РСР тому суд повинен був застосовувати вказане законодавство.
В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду Відповідач підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі.
Надав лист від 18.10.2005 року яким позивач звертався до нього з метою врегулювання спірних питань.
Також надав бюлетень від 11 жовтня 2004 року з розміщеним повідомленням про проведення загальних зборів на яких повісткою дня є погодження встановлених меж земельної ділянки між ним та позивачем. На думку відповідача вказані обставини свідчать про те, що позивачеві стало відомо про спірний договір в 2004 році, а не в 2008 році як той стверджує. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду.
Позивач Редакція обласної громадсько-політичної газети "Житомирщина" заперечує доводи апеляційної скарги. Просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін з підстав викладених в рішенні місцевого суду.
Представник прокуратури заперечує доводи апеляційної скарги.
Відповідач Житомирська міська рада в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з"явився.
У відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 142) просить скасувати рішення місцевого господарського суду.
Посилається на те, що спірний договір укладений у відповідності з чинним законодавством.
Дослідивши докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду встановила.
18 листопада 2008 року Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору від 17.06.02р. купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного між Житомирською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Агропостач" щодо земельної ділянки площею 0,0947 га у м.Житомирі по вул.Ватутіна 91/1, на якій розміщені склади редакції обласної громадсько-політичної газети "Житомирщина" та скасувати державний акт від 19.07.04р. №44 на право власності на земельну ділянку площею 0,0947 га у м.Житомирі по вул.Ватутіна 91/1.
Позивач також просив визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0,0947 га, розташованою під складами позивача за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна 91/1, а також просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати та 2500,00 грн. за послуги адвоката.
Заявою від 12.05.09р. позивач уточнив позовні вимоги, просить визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.06.2002р., укладений між Житомирською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Агропостач" в частині продажу земельної ділянки площею 0,0947 га у м.Житомирі по вул.Ватутіна 91/1, на якій розміщені склади редакції обласної громадсько - політичної газети "Житомирщина", посвідчений 17.06.02р. приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Рогальською Р.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1453, а також просить стягнути на свою користь з відповідача судові витрати та 2500,00 грн. за послуги адвоката.
Як встанов місцевий господарський суд Відкрите акціонерне товариство "Агропостач" продало редакції обласної громадсько-політичної газети "Житомирщина" два складських приміщення загальною площею 976,2 кв.м. за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна 91/1, одне з яких площею 762,0 кв.м. було продано у червні 1994 року за ціною 9655,60 грн., друге приміщення площею 214,2 кв.м. - продано у квітні 1996 року за ціною 6456,60 грн., що підтверджується довідкою першого відповідача - ВАТ "Агропостач" №305 від 15.09.03р. (а.с.24).
У цій же довідці ВАТ "Агропостач" зазначив, що розрахунки за вказані два складські приміщення здійснені позивачем повністю та, що ВАТ "Агропостач" ніяких претензій до позивача не має.
01.03.04р. на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 26.02.04р. за №105 на будівлю складських приміщень виконкомом Житомирської міської ради позивачу було видано свідоцтво про право власності, загальна площа яких в цілому становить 687,60 кв.м. (а.с.14), площа яких також зазначена в інвентаризаційній справі №17686 (а.с.109-113).
З довідки Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 24.04.09р. №1077 також вбачається, що будівля складських приміщень розташованих у м.Житомирі по вул.Ватутіна 91/1 відповідно до наявної у нього інвентаризаційної справи №17686 має загальну корисну площу 687,6 кв.м., а зовнішні розміри об’єкту розташованого на земельній ділянці складають 772,7 кв.м.(а.с.114).
На момент придбання вказаних складських приміщень діяв Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року, згідно ст.30 якого було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.120 чинного Земельного кодексу України від 25.10.01р., до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналогічну норму щодо прав землекористувачів передбачено і в ст.377 ЦК України.
На цій підставі, позивач звернувся з листом від 08.12.03р. №231 до Житомирської міської ради з проханням оформити право на користування земельною ділянкою, на якій розташовано приміщення складу за адресою: вул.Ватутіна 91/1 у м.Житомирі, яке належить позивачу на праві власності (а.с.15).
Виконком Житомирської міськради надав відповідь - лист від 15.04.04р. №15/2111, в якому повідомлялося про те, що пакет документів, стосовно даного питання, передано в роботу ТОВ “ГеоС” для виконання робіт по оформленню права користування земельною ділянкою по вул. Ватутіна, 91/1 та запропоновано позивачу для початку виконання зазначених робіт укласти угоду з ТОВ “ГеоС” (а.с.16).
10.05.04р. начальником Житомирського міського управління земельних ресурсів було затверджено та направлено на виконання ТОВ “ГеоС” технічне завдання на розробку технічної документації зі складання документу, який посвідчує право користування вказаною земельною ділянкою загальною площею 0,0947 га (а.с.17).
Згідно пояснень представників позивача, позовні вимоги стосовно площі земельної ділянки - 0,0947 га визначені саме на підставі затвердженого міським управлінням земельних ресурсів вказаного технічного завдання.
Тобто, вказана площа земельної ділянки - 0,0947 га включає в себе не тільки площу під складами, а й необхідну площу для їх обслуговування.
Позивачем було укладено угоду з ТОВ “ГеоС” про виконання робіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки редакції обласної громадсько-політичної газети "Житомирщина" за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна 91/1.
У свою чергу, ТОВ "ГеоС" було виготовлено технічну документацію по землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж та надання в оренду земельної ділянки площею 0,0947 га по вул.Ватутіна 91/1 у м.Житомирі.
В результаті цього було складено Акт перевірки та прийомки виконання робіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки редакції газети "Житомирщина" від 15.10.04р. (а.с.18) та складено протокол узгодження меж землекористування (землеволодіння) редакції газети "Житомирщина" за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна 91/1 (а.с.19).
Начальником Головного управління містобудування та архітектури Житомирської міськради було погоджено закріплення меж даної земельної ділянки за редакцією газети "Житомирщина, що підтверджується листом від 06.10.04р. № 12/1193 (а.с.20).
07.10.04р. представником ТОВ “ГеоС” було передано головному редактору газети “Житомирщина” межові знаки для забезпечення їх зберігання щодо меж земельної ділянки за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна 91/1 та складено відповідний Акт від 07.10.04р. (а.с.21).
Згідно пояснень позивача, в подальшому між сторонами виник спір щодо землекористування, оскільки директор ВАТ “Агропостач” заборонив працівникам ТОВ “ГеоС” проводити вимірювальні роботи по розподілу земельних ділянок.
Як свідчать матеріали справи, 17.06.02р. Житомирська міська рада на підставі рішення від 28.05.02р. № 20 (а.с.79,80) передала першому відповідачу за плату згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.06.02р. у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями та сервітутами за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна 91/1 загальною площею 31816 кв.м., включаючи і ділянки, на яких розміщені склади позивача. Даний договір зареєстрований у книзі записів договорів купівлі-продажу земельних ділянок за №15 від 15.07.02р. (а.с.22).
19.07.04р.ВАТ “Агропостач” було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9119 га серії ЖТ №132992, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №44 (а.с.78).
Площа земельної ділянки, згідно даного акту, включала в себе і площу земельної ділянки, на яку претендує позивач.
Як зазначено позивачем, про факт укладення оспорюваного договору купівлі-продажу йому стало відомо лише з листа ВАТ “Агропостач” від 23.06.08р. №328, згідно якого останній визнавав право власності позивача на складські приміщення та повідомив, що земельна ділянка під цими приміщеннями ним викуплена.
У зв'язку з цим, ВАТ "Агропостач" запропонував позивачу укласти з ним до 01.07.08р. договір оренди землі (а.с.55).
Позивач, вважаючи викуп Відкритим акціонерним товариством "Агропостач" земельної ділянки під його - позивача складськими приміщеннями незаконним, звернувся з даним позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі - продажу земельної ділянки від 17.06.2002р. в частині продажу земельної ділянки площею 0,0947 га у м.Житомирі по вул.Ватутіна 91/1, на якій розміщені склади позивача.
Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню. Позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права.
На момент укладання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки 17.06.2002 року укладеного між Житомирською міською радою та відкритим акціонерним товариством "Агропостач" діяв Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року. Наслідки недійсних угод регулювались статтями 48-56 цього кодексу.
Зокрема ст.48 цього кодексу встановлювала наслідки недійсності угоди, яка не відповідає вимогам закону. Стаття 49 цього кодексу встановлювала наслідки недійсності угоди, укладеної з метою суперечною інтересам держави і суспільства.
Звертаючись до суду позивач просив визнати угоду недійсною на підставі ст.215 ЦК України в редакції 2004 року.
Місцевий господарський суд задоволив позов на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.215 цього Цивільного кодексу. Таким чином місцевий господарський суд не надав оцінку тій обставині, що позивач не є стороною по угоді. Відповідно до статтей 48,49 ЦК УРСР наслідки недійсності угоди підлягають застосуванню лише стосовно сторін даної угоди, яка звертається до суду.
Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. А саме, про те, що укладений договір купівлі-продажу в частині земельної ділянки 0,0947га, на якій розміщені склади позивача суперечить вимогам земельного законодавства яке діяло на той час, оскільки при його укладенні порушені права позивача, який мав переважне право перед будь-якими особами, у тому числі і перед ВАТ "Агропостач" на отримання у користування земельної ділянки площею 0,0947 га як власник складських приміщень, які знаходяться на цій земельній ділянці.
Однак матеріалами справи не підтверджується набуття права власності позивачем на складські приміщення в 1994, 1996 роках.
Дійсно, на той час відповідно до ст.128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не пердбачено законом або договором.
Як свідчать матеріали справи, у сторін не збереглись угоди купівлі-продажу складських приміщень. Крім того рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2010р. у справі №6/221-НМ між тимиж сторонами, залишеними без змін Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.07.2010р. та постановою ВГСУ від 28 вересня 2010 року встановлено, що:
Згідно рішення виконкому Житомирської міської ради від 26.02.2004р. за №105 (п.30 додатку №1 до рішення) за обласною громадсько-політичною газетою "Житомирщина" оформлено право власності на будівлю складських приміщень загальною площею 687,60 кв.м. по вул.Ватутіна,91/1 в м.Житомирі.
Як свідчить акт №1 від 29.09.99р. про знищення документів бухгалтерські документи банківського і касового порядку та господарські договори за 1996 рік були знищені за закінченням терміну зберігання.
Окрім того, відсутність відповідних договорів купівлі-продажу спростовується копією акту відповідача від 29.09.1999 р. №1 про знищення документів за закінченням терміну зберігання.
Також, судова колегія зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Крім того, матеріалами справи стверджується, що до виникнення спору на земельну ділянку, на якій розташовані склади, позивач не заперечував, що право власності на спірні складські приміщення належить Житомирській обласній офіційній громадсько-політичній газеті "Житомирщина", зокрема, це підтверджується листами позивача, адресованому редакції газети з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки та проект договору оренди.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином у позивача виникло право власності на складські приміщення у 2004 році.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі договору оренди.
Отже договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.07.2002р. не порушував права позивача, оскільки останній в установленому порядку не набув права власності на приміщення.
Позивач не позбавлений права вирішити земельні питання з відповідачем на підставі діючого земельного законодавства.
Разом з тим, судовою колегією Рівненського апеляційного господарського суду не приймається до уваги посилання відповідача на пропуск строку позовної давності.
Дійсно, позивач взнав про спірний договір в 2004 році, що підтверджується бюлетнем від 11 жовтня 2004 року, а не в 2008 році як стверджує позивач.
Однак суд виходить з того, що оскільки спір не підлягає задоволенню, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Не підлягають стягненню з відповідача судові витрати втому числі стягнення 2500 грн. на послуги адвоката. Судові витрати по державному миту сплачені при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Агропостач" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.09 р. у справі № 16/150-Д задоволити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 22.05.09 р. у справі № 16/150-Д скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
3. Судові витрати покласти на позивача.
4. Матеріали справи №16/150-Д повернути в господарський суд Житомирської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.