РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2011 р.                                                           Справа № 15/305-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                         Мельник О.В.

судді                                                   Огороднік К.М. ,
судді                                                   Коломис В.В.

при секретарі судового засідання   Турович Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  Летичівське районне споживче товариство  на рішення господарського суду  Хмельницької області від 17.03.10 р.

у справі № 15/305-10

за позовом  приватного підприємця ОСОБА_2

до Летичівського районного споживчого товариства

про стягнення боргу за надані послуги в сумі 143000 грн. 00 коп.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача -  Мовчанюка О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Летичівського районного споживчого товариства про стягнення 143000,00 грн. заборгованості по оплаті за надання інформаційно –консультативних послуг.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.03.2010 року (суддя Муха М.Є.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Летичівського районного споживчого товариства на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи –ОСОБА_2 143000,00 грн. заборгованості та відповідні судові витрати.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції послався на дію ч. 1 ст.173, ч. 2 ст. 175, ст. 193 ГК України, ст. 525, ст. 526, ст. 612, ст. 901 ЦК України. При прийнятті рішення судом першої інстанції прийнято до уваги те, що згідно складеного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, станом на 01.12.2009 р. заборгованість Летичівського районного споживчого товариства перед приватним підприємцем за договором про надання послуг від 01.02.2008р. становить 143000 грн., з якої 110000 грн. - за основним зобов’язанням, 33000 грн. - за зобов’язанням, передбаченим п.п. 3.2. договору за період з 01.02.2008р. по 30.11.2009р. (22 місяці із розрахунку оплати 1500 грн. в місяць). На час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Летичівське районне споживче товариство звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нової постанови про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що приватним підприємцем зазначені в договорі від 01.02.2008 року послуги фактично не надавались, голова правління при підписанні акту приймання-передачі наданих інформаційно-консультативних послуг діяв всупереч інтересам товариства та поза межами своєї компетенції, оскільки згідно з п. 33 Статуту споживчого товариства, укладення договорів та угод віднесено виключно до функцій правління товариства.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що дійсно надав послуги споживчому товариству з представництва його інтересів у правоохоронних органах, під час розгляду справ у господарському суді, готував документи для звернення до окружного адміністративного суду. Стверджує, що за період дії договору від 01.02.2008 року між ним та відповідачем, у останнього в примусовому порядку не було реалізовано жодної одиниці рухомого та нерухомого майна, було звільнено з-під арешту банківські рахунки, звільнено з податкової застави нерухоме та рухоме майно, забезпечено виконання договірних зобов’язань контрагентами, налагоджено постачання товарів. З указаних підстав вважає, що свої зобов’язання за договором з надання послуг виконав повністю.   

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, не заперечував щодо часткового надання позивачем послуг, проте пояснив, що такі послуги носили разовий, а не постійний характер. Просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2010 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що  01.02.2008р. між приватним підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) та Летичівським районним споживчим товариством (замовник) укладено договір про надання послуг.

За умовами договору, виконавець взяв на себе зобов’язання по наданню інформаційно-консультативних послуг щодо обслуговування процедури оцінювання платоспроможності замовника у зв’язку із фінансовим станом та комерційною практикою його підприємства, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити вказані послуги, надані згідно цього договору (п.1.1 договору). Пунктом 1.2 договору визначено перелік послуг, що надаються згідно даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору сторони домовились, що загальна вартість послуг, яка підлягатиме оплаті замовником виконавця складає 110000 грн.. За період надання послуг, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю щомісяця додаткову винагороду, яка має бути попередньо (100%) оплачена не пізніше 05-го числа кожного поточного місяця у розмірі 1500 грн. (п.3.2 договору).

Із дослідженого апеляційним господарським судом оригіналу договору від 01.02.2008 року, судом встановлено, що вказаний договір підписаний сторонами та зі сторони замовника скріплений печаткою, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 181 ГК України.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу інформаційно-консультативні послуги, зокрема по представництву інтересів відповідача у господарському суді Хмельницької області (справи № 13/72-Б; № 20/360-НА), Хмельницькому окружному адміністративному суді (справи № 2а-103/08,№ 2а-3453/08/4 ), представництву інтересів Летичівського РСТ у правовідносинах з Летичівською МДПІ у Хмельницькій області, що підтверджується копіями відповідних судових та процесуальних документів, з яких також вбачається, що позивач здійснював представництво інтересів відповідача у вказаних органах на підставі виданих йому 21.03.2008 року та 21.06.2008 року довіреностей.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положення ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не було надано суду доказів визнання недійсним вказаного договору, тому суд не може прийняти до уваги твердження апелянта про те, що голова правління Летичівського РСТ діяв всупереч інтересам товариства, поза межами своєї компетенції, як голови правління.   

Згідно положень ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.  

Як слідує із змісту п. 3.4. договору про надання послуг від 01.02.2008 року, з моменту досягнення домовленостей між сторонами про повне виконання умов договору та отримання відповідних документів, рішень чи інших дій на користь замовника, замовник протягом п’яти календарних днів оплачує виконавцеві кошти, згідно п.п. 3.1.,3.2.,3.3. цього договору у повному розмірі.

Пунктом 3.5. договору визначено, що результат виконання взятих на себе зобов’язань, передбачених п.п. 3.2., 3.4. цього договору, оформляється актом прийому-передачі виконаних робіт, який сторони зобов’язались підписати.

Згідно з актом прийому–передачі виконаних робіт від 01.12.2009 року, замовник за договором від 01.02.2008 року без будь-яких застережень прийняв виконання робіт (наданих послуг) і зобов’язався провести їх оплату протягом трьох днів з моменту підписання даного акту.

Зі змісту складеного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків слідує, що станом на 01.12.2009р. заборгованість Летичівського районного споживчого товариства перед приватним підприємцем ОСОБА_2 за договором про надання послуг від 01.02.2008р. становить 143000грн., з якої 110000грн. - за основним зобов’язанням, 33000грн. - за зобов’язанням, передбаченим п.п.3.2. договору за період з 01.02.2008р. по 30.11.2009р. (22 місяці із розрахунку оплати 1500грн. в місяць).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Колегія суддів вважає, що в порушення приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України саме відповідач не надав жодних доказів в підтвердження своїх заперечень проти позову, враховуючи, що ним було підписано без зауважень акт прийому-передачі виконаних робіт та акт взаємозвірки розрахунків, що засвідчує погодження відповідачем факту отриманих послуг та їх вартості.

Відповідач доказів добровільного погашення заборгованості в сумі 143000 гривень, у зв’язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду Хмельницької  області від 17 березня 2010 року у справі №15/305-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Летичівського районного споживчого товариства - без задоволення.

2. Справу №15/305-10 повернути до господарського суду Хмельницької  області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.