Справа № 22-ц/0390/253/11
провадження № 22-ц/0390/253/11 Головуючий у 1 інстанції:Лівандовська-Кочура Т.В.
Категорія: 24 Доповідач: Бовчалюк З. А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03.03.2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Бовчалюк З. А.,
суддів - Стрільчука В.А., Здрилюк О.І. ,
при секретарі Лещенко-Шнайдюк Т. І. ,
з участю представника позивача Гаврилюка Д.О.
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі - ВАТ "Волиньгаз") до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного від 7 грудня 2010 року
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 7 грудня 2010 року позов задоволено.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ВАТ "Волиньгаз" 1373 грн. 53 коп. заборгованості за спожитий газ.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ВАТ "Волиньгаз" по 17 грн. з кожного витрат по оплаті судового збору та по 10 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невірну оцінку доказів, порушення норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, однак в даній квартирі також зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які користуються послугами по газопостачанню. Відповідачі не проводять оплату за надані послуги, внаслідок чого станом на лютий місяць 2010 року у них утворилася заборгованість в розмірі 1373,53 грн.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні з таких мотивів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що ВАТ «Волиньгаз» надаються послуги з газопостачання відповідачам, якими останні користуються. Дана обставина апелянтом не спростована.
Як вбачається з пункту 4.8 договору № 19429 про надання послуг з газопостачання, укладеного 29 травня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, за споживачем станом на 22 травня 2006 року рахується заборгованість за отримані послуги з газопостачання в розмірі 1422,54 грн. (а. с. 6-7).
Відповідно до розрахункової картки абонента, відповідачем ОСОБА_2 хоча несвоєчасно, проте періодично вносилась плата за спожитий газ, як за поточний місяць, так частково оплачувалась заборгованість починаючи з вересня 2007 року, станом на лютий місяць 2010 року за ним утворилася заборгованість в розмірі 1373,53 грн. (а. с. 8).
Таким чином, підписавши договір 29 травня 2006 року про надання послуг з газопостачання та сплачуючи частково з вересня місяця 2007 року заборгованість за надані послуги, відповідачем ОСОБА_2 був визнаний борг перед позивачем.
Покликання апелянта на ту обставину, що договір від 29.05.2006 року, за його вимогою розірвано, не заслуговують на увагу, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення суми боргу з відповідачів на користь ВАТ «Волиньгаз», однак при цьому не вірно вказав суму заборгованості, яка підлягала стягненню, на час ухвалення рішення.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог від 20.09.2010 року (а.с. 26), прийнятої судом, позивач з врахуванням проплат ОСОБА_2 за спожитий природний газ, просив стягнути з відповідачів 1208 гривень 11 копійок.
Однак , дана заява залишилась поза увагою суду.
За таких обставин суд приходить до висновку, про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині суми стягнення з відповідачів заборгованості за спожитий газ та ухвалення нового рішення про стягнення з останніх в користь ВАТ «Волиньгаз» 1208 гривень 11 копійок.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про незастосування судом строків позовної давності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
Так, з наданих довідок по абоненту ОСОБА_2 та пояснень апелянта, слідує, що ним періодично вносились кошти за спожитий природний газ в більшому розмірі ніж нараховувалось за фактичне використання за місяць. На думку суду, дані обставини в розумінні статті 264 ЦК України свідчать про визнання ОСОБА_2 існуючої заборгованості.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Всупереч наведеним правовим нормам, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, що стосуються його обов’язку по сплаті заборгованості за використаний природний газ.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 7 грудня 2010 року в даній справі змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства "Волиньгаз" 1208 гривень 11 копійок заборгованості за спожитий газ.
В решті рішення залишити без змін .
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: