Справа № 2-99/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

24 січня 2011 року                                                               Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                              Дніпропетровської області

в складі:

головуючого – судді Дігтярь Н.В.

при секретарі –Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,   

                                                                             ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1  з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 02.12.2000року знаходяться з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей –доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження та доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини не склалися, оскільки відсутнє взаєморозуміння у сім’ї, відповідач вчиняє сварки, б’є її, вона вимушена жити у батьків, оскільки до будинку відповідач її не пускає. В серпні 2010 року вони припинили подружні стосунки, з того часу проживають окремо.

В судове засідання позивач та відповідач не з’явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач на розірвання шлюбу згоден.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за слідуючих підстав:

Сторони зареєстрували шлюб 02 грудня 2000року, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей– доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження та доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

Спільне життя між сторонами не склалося, оскільки відсутнє порозуміння в сім’ї, період шлюбу у них почали виникати конфлікти через поведінку відповідача, який вчиняє сварки, б’є дружину. Поведінка відповідача привела до того, що з 26 серпня 2010року вони  припинили шлюбні відносини, з того часу проживають окремо.

З відповідача на користь позивачки на утримання дітей в судовому порядку стягнуто аліменти. Сторони примирення не бажають. Сторонам надавався строк для примирення, який вони не використали  та не поновили сімейні відносини.

Зважаючи на те, що сторони не ведуть сумісне господарство, не підтримують подружніх стосунків,  примирення не бажають, мешкають окремо, відповідач на розірвання шлюбу згоден, що підтверджує його небажання зберегти сім’ю, суд вважає  що подальше шлюбне життя сторін неможливе, та за таких обставин необхідним задовольнити вимоги позивача та  розірвати шлюб між сторонами.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь понесених нею витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки позивачем документально не підтверджені понесені нею витрати.

Вирішуючи питання про стягнення держмита при розірванні шлюбу, суд виходить того, що позивачем вже понесені витрати при зверненні до суду, тому витрати в органах РАЦСу повинні бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212,  213, 214, 215 ЦПК України, суд -

                                                                             ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 02 грудня 2000року відділом РАГС виконкому Верхівцевської міської ради  Дніпропетровської області, актовий запис №50.

          Залишити ОСОБА_1  після розірвання шлюбу прізвище «ОСОБА_1».

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 17 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий