А П Е Л Я Ц І Й Н И Й      С У Д      З А К А Р П А Т С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

  У   Х   В   А   Л   А

    І м е н е м    У к р а ї н и

22.02.2011                                                                                                м. Ужгород                         

          Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів  головуючого          –             Симаченко Л.  І.,

суддів –Гошовського Г. М., Дорчинець С. Г.,

з   участю  прокурора   –  Завальського О.  Я.,

підсудних  –  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією старшого помічника Хустського міжрайонного прокурора на вирок Хустського районного суду від 6 грудня 2010 року.

    Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Колодного Тячівського району Закарпатської області, несудимий,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Вільховця Тячівського району Закарпатської області, несудимий,

виправдані за ч. 3 ст. 364,  ч. 1 ст. 366 КК України  на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину.

          Органом досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обвинувачувались в тому, що, працюючи  відповідно на посадах -  начальника відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів міжрайонного відділу податкової міліції у Тячівському районі та  старшого оперуповноваженого  цього ж відділу, будучи службовими особами, умисно з метою штучного покращення показників по виявленню та реалізації в дохід держави безгосподарного майна, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, 10 травня 2005 року ОСОБА_2 дав усну вказівку ОСОБА_1 вилучити із СТО „Старт" у м. Хусті, як безгосподарний легковий автомобіль марки „Опель - Омега", 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 кузов № НОМЕР_1, який належав на праві власності чеському товариству з обмеженою відповідальністю „Соква" та був переданий на СТО для ремонту засновником цього підприємства - ОСОБА_3. Виконуючи дану вказівку, ОСОБА_1 1. склав завідомо неправдиві документи дослідчої перевірки за фактом  виявлення нібито безгосподарного транспортного засобу, а саме: протокол огляду та виявлення автомобіля, пояснення понятих, рапорт про проведення  оперативно – розшукових заходів та  рапорт на ім'я начальника МВПМ ДПІ у Тячівському районі – ОСОБА_4, вилучив даний автомобіль із СТО, транспортував його на склад підприємця ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 та передав завідомо неправдиві документи  ОСОБА_2 для прийняття постанови  про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом виявлення безгосподарного транспортного засобу. ОСОБА_2 в свою чергу, прийнявши дану постанову,   передав  неправдиві документи в ДПІ у Тячівському районі для прийняття рішення про визнання автомобіля безгосподарним та реалізації його в дохід держави. В результаті зазначених дій ОСОБА_1 1. та  ОСОБА_2 завдали охоронюваним законом державним інтересам істотну шкоду у вигляді підриву авторитету та престижу органів Державної податкової служби України.

          Виправдуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутністю в їх діях складу злочину, суд у вироку послався на те, що зібрані органом досудового слідства докази не підтверджують пред’явлене обвинувачення.

          Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор в апеляції просить вирок  суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд з підстав однобічності та неповноти судового слідства,  невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, вибіркового аналізу доказів та помилкових висновків про відсутність в діях підсудних складу злочину.

          Засудженими вирок не оскаржено.

          Заслухавши доповідь судді, промову прокурора про скасування вироку з підстав, зазначених в апеляції, пояснення підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до  вимог  ст. 370 КПК України вирок в усякому разі підлягає скасуванню,  якщо   при  розгляді справи були допущені такі порушення кримінально – процесуального закону, які унеможливили постановлення законного, обґрунтованого  та справедливого  судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що судове слідство по справі проведено поверхово та однобічно.  Зібрані докази  перевірені без належного їх сукупності та з точки зору достовірності чи суперечливості, повноти або неповноти, наявності чи відсутності логічного зв’язку.

В порушення вимог ст. 22, 299 КПК України судове слідство по справі проведено однобічно та неповно. З протоколу судового засідання вбачається, що, прийняте судом рішення  щодо обсягу дослідження доказів виконано  не було. З тринадцяти, зазначених у списку до обвинувального висновку, свідків  суд допитав тільки  десять, не прийнявши до уваги, що свідок ОСОБА_6 не з’явився в судове засідання  з поважних причин – відрядження;  не оголосивши показання свідка ОСОБА_7, на які він послався в заяві про неявку в судове засідання; не вживши  жодних заходів щодо виклику та  допиту свідка ОСОБА_8, який був понятим при вилученні автомобіля. Крім того, з підстав, що учасники процесу  ознайомлені з матеріалами справи, суд відмовився від дослідження письмових доказів, порушуючи вимоги ст. 67 КПК України та засад змагальності й диспозитивності судового процесу.  ( т. 4 а. с. 148 – 165 ).

До того ж, відмовившись від дослідження письмових доказів, суд у вироку на обгрунтування своїх висновків послався на зібрані досудовим слідством процесуальні документи, зокрема: матеріали дослідчої перевірки,  протокол огляду місця події, які під час судового слідства судом не перевірялись.

Отже, вирок суду не відповідає вимогам ст. ст. 323, 324, 327 КПК України  ні в частині обґрунтування  викладених у вироку висновків дослідженими  в суді доказами,  ні в частині обґрунтування висновків, чому суд одні з доказів прийняв до уваги, а інші  - відкинув, чому  оцінив докази  без  врахування  всіх обставин справи в їх сукупності, чому проаналізував зібрані докази вибірково, залишивши більшу частину доказів обвинувачення поза аналізом  та оцінкою, а також  в частині невідповідності висновків суду, викладених у мотивувальній частині вироку висновкам, зазначеним у його резолютивній частині.

Так, виправдуючи підсудних, суд в резолютивній частині вироку зазначив, що в  діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній склад злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364,  ч. 1 ст. 366 КК України. Разом з тим,  в мотивувальній частині  вироку суд вказав, що досудовим слідством не зібрано достатньо доказів на підтвердження пред’явленого обвинувачення, що суперечить висновкам, зазначеним в резолютивній частині.

Згідно з вимогами ст. 327 КПК України  виправдувальний вирок за відсутністю в діянні складу злочину суд постановляє у випадку, коли встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується  підсудний, мало місце, але кримінальний закон не визнає таке діяння злочином, ( малозначність, стан необхідної оборони, крайня необхідність, виконання законного наказу, в умовах виправданого ризику, тощо).  Якщо факт злочину встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним, або коли докази сумнівні і можливості отримання достовірних доказів немає, то суд повинен постановити виправдувальний вирок за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину.

Як вбачається з вироку суд визнав факт протиправного діяння з боку підсудних, але за обвинуваченням за ч. 3 ст. 364 КК України прийшов до висновку про відсутність складу злочину з підстав відсутності істотної шкоди  матеріального характеру, а за ч. 1 ст. 366 КК України  - за браком достовірних доказів. При цьому суд не врахував, що органом досудового слідства   підсудним ставилось у вину заподіяння шкоди  не матеріального, а морального характеру, яка полягала у підриві престижу та авторитету органів державної влади. Що стосується  висновку про  недостатність  та суперечливість зібраних та досліджених доказів, то це свідчить про недоведеність участі підсудних у вчиненні злочинів, а не про відсутність складу злочину.

За таких обставин судове слідство по даній справі  слід визнати таким, що проведено з порушенням вимог кримінально – процесуального закону, які унеможливили постановлення  законного,  обґрунтованого та справедливого вироку.  

При новому розгляді справи суду необхідно усунути  зазначені в ухвалі недоліки, провести судове слідство з дотриманням вимог кримінально – процесуального закону, ретельно перевірити доводи апелянта та постановити законний і обґрунтований вирок.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374  КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

    У  Х  В  А  Л  И  В :

           Апеляцію старшого помічника Хустського міжрайонного прокурора  задовольнити.

     Вирок Хустського районного суду від 6 грудня 2010 року  щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2  скасувати, справу направити на новий судовий розгляд  до того ж суду в іншому складі суддів.

     Запобіжний захід підсудним залишити попередній – підписку про невиїзд.

Судді: