Судове рішення #13776634

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                  Справа № 22-ц-20023/11                    

Справа № 22ц-20023/2011                                                         Головуючий в 1-й інстанції

Категорія - 30 (І)                                                                             суддя  Бардін О.С.

                                                                                            Суддя-доповідач – Зубакова В.П.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 року колегія   суддів  судової  палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді:     Зубаковаої В.П.

суддів:                         Неклеси В.І., Остапенко В.О.

при секретарі:             Бадалян Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами апеляційну скаргу ОСОБА_2  на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи  належним чином повідомлені.

В С Т А Н О В И Л А:

23 травня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином  і просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 4471 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних  вимог ОСОБА_3 зазначив, що 18.08.2007 року, приблизно о 18 годині, відповідач наніс йому два удари в груди, причинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, він 28 днів перебував у лікарні на лікуванні, на яке витратив 1671 грн. За час перебування в лікарні він втратив заробіток в сумі 2800 грн., також йому була завдана моральна шкода в сумі 10 000 грн., так як він був позбавлений нормальної життєдіяльності, 28 діб не міг забезпечувати сім`ю та себе матеріально, він пережив нервовий стрес та моральні страждання.  

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином, задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2   на користь ОСОБА_3  майнову шкоду в сумі 1431 грн. та моральну шкоду в сумі 400 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Сятгнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати по справі: державне мито в сумі 59,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить скасувати рішення суду та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2  про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином, оскільки судом неповно  з`ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. А саме, що повторна судово – медична експертиза встановила, що розрив тканини правої легені, пневмоторакс праворуч є наслідком захворювання ОСОБА_3 на пневмонію, а не наслідком дій відповідача, тому перебування ОСОБА_3 в лікарні не пов`язано з діями ОСОБА_2 ОСОБА_3 перебував в лікарні 28 діб і витрачав кошти на лікування хвороби, не від дій відповідача, а внаслідок захворювання не пов`язаного з діями відповідача. Крім того, вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 березня 2009 року, в задоволенні позову прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь 2-ої міської клінічної лікарні с Кривого Рогу, коштів, витрачених на лікування позивача відмовлено, так як позивач лікувався не з його вини. Моральну шкоду відповідач також не заподіював позивачу, так як дії ОСОБА_2 були спровоковані позивачем, який перебував під час конфлікту в стані алкогольного сп`яніння і крім фізичної болі відповідач позивачу нічого не заподіяв.   

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи та матеріалів кримінальної справи відносно ОСОБА_2 № 1-9/09 вбачається, що 18.08.2007 року біля 16.55 години дня на сходинковій клітині 4-го поверху під`їзду №1 біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, грубо порушуючи суспільний порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, порушуючи побут і спокій громадян, безпричинно, з особою зухвалістю, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 два удари  в область грудної клітини, яим спричинив останньому фізичний біль.

Вироком Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 18.03.2009 року ОСОБА_2 визнано винним  у скоєнні злочину передбаченому ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство) та призначено покарання у вигляді 2 років 2 місяців обмеження волі.

Зазначений вирок не оскаржувався і набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України цей вирок є підставою звільнення від доказування, оскільки обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

ОСОБА_3 подав позов про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2, внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_3 майнову та моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_2 та наявності причинного зв`язку між нанесеними ним ударами та заподіяною здоров`ю ОСОБА_3 шкоди.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду.

Згідно ч.1 ч.2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В ст.62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки вироком суду не встановлено вину відповідача ОСОБА_2 в спричиненні позивачу ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, підстави для відшкодування понесених останнім витрат на лікування відсутні.

Доводи позовної заяви про те, що відповідач протиправними діями спричинив позивачу тілесні ушкодження, внаслідок чого він лікувався у лікарні і поніс витрати на лікування спростовуються матеріалами кримінальної справи та встановленими обставинами.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3  майнової шкоди в сумі 1431 грн. підлягає  скасуванню на підставі п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, як зазначено в ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та її розміру, оскільки судом враховано, встановлену вироком суду,  вину відповідача у нанесенні ударів ОСОБА_3 та взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено  розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись  ст.ст. 303, 307, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України,  колегія   суддів, -


В  И   Р  І  Ш  И  Л  А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 січня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3  майнової шкоди в сумі 1431 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, заподіяної злочином.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

                Головуючий:          (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом.

Суддя-доповідач:                                                      В.П.Зубакова                               

                                                                                



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація