А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
В И Р О К
І м е н е м У к р а ї н и
09.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Марчука О.П. (головуючий), Вотьканича Ф.А., Мишинчук Н.С.
при секретарі судових засідань – Калинич С.І., з участю прокурора – Міцовди К.І. , підсудного – ОСОБА_4, захисника – ОСОБА_5, потерпілого - ОСОБА_6, розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора м. Ужгорода , потерпілого ОСОБА_6 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2010 року , яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, неодружений, працюючий, не судимий, засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням обов’язку періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжним заходом підсудному ОСОБА_4 залишено підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено .
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 68356 гривень у покриття матеріальної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на користь держави у розмірі 2635,53 гривень.
За вироком ОСОБА_4 визнаний винним у тому , що 23.03.2010 року о 09 годині 30 хвилин, через вікно проник в приміщення квартири АДРЕСА_2 звідки викрав гроші в сумі 23000 гривень, 2500 доларів США, 800 Євро, ноутбук та коштовності , чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 70648,3 гривень.
В апеляціях : обвинувач порушує питання про скасування вироку суду через невідповідність призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок мякості. Просить апеляційний суд постановити новий вирок , яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 років позбавлення волі реально;
потерпілий порушує питання скасування вироку через необхідність перекваліфікації дій засудженого на ч.4 ст. 185 КК України та призначення йому покарання без звільнення від відбування покарання з випробуванням. Вказує , що суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_4, оскільки злочином йому заподіяно шкоду , яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, що становить об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Заслухавши доповідь судді, провівши частково судове слідство, промову прокурора, пояснення потерпілого , які підтримали подані апеляції, пояснення ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 , які вказали на безпідставність апеляцій , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи апелянтами не оспорюються , внаслідок чого вони відповідно до ч.1 ст. 365 КПК України апеляційним судом не перевірялися.
Доводи апеляції потерпілого ОСОБА_7 про неправильність кваліфікації дій підсудного ОСОБА_4 судом першої інстанції за ч.3 ст. 185 КК України та наявності у його діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України апеляційний суд відхиляє, оскільки діяння ОСОБА_4 23.03.2010 року по крадіжці майна та коштів громадянина ОСОБА_7 суд першої інстанції кваліфікував вірно.
Так, у великих розмірах визнається злочин, згідно примітки № 3 до ст. 185 КК України, що вчинений на суму , яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. При цьому необхідно мати на увазі, що відповідно до п.22.5 ст. 22 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, для кваліфікації злочинів сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1. пункту 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року, що становить 50% мінімальної заробітної плати.
Згідно Закону України “ Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” на 01.01.2010 року та час вчинення злочину, встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі - 869 гривень. Таким чином , станом на 23.03.2010 року 250 неоподатковуваних мінімум доходів громадян становило 108625 гривень.
Винуватість підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину за встановлених судом першої інстанції обставин підтверджується сукупністю зібраних у справі , досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів . Дії ОСОБА_4 за ч.3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах , установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі , яка вчинила злочин , має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Як правильно зазначено в апеляціях , при призначенні засудженому ОСОБА_4 покарання судом не у повній мірі враховано: тяжкості вчиненого злочину , зокрема те, що злочин , передбачений ч.3 ст. 185 КК України , відноситься до категорії тяжких; внаслідок злочинних дій потерпілому завдано значної шкоди; дані про особу винного і його ставлення до вчиненого.
Ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_4 покарання суд належним чином не мотивував, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що приводять до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і дають підстави для застосування ст. 75 КК України. Суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, а лише послався на обставини, що пом’якшують його покарання.
Визнаючи обставинами, що пом’якшують покарання: позитивну характеристику ОСОБА_4, його важке матеріальне становище та те , що він зобов’язується відшкодувати завдану злочином шкоду, суд своє рішення щодо цього належним чином не мотивував.
З матеріалів справи вбачається, що окрім повного визнання заявленого потерпілим ОСОБА_7 цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, засуджений ОСОБА_4 не здійснив жодних дій щодо відшкодування такої.
Отже , висновок суду щодо звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України , свідчить про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості , таке покарання не можна вважати достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових злочинів, а тому вирок в частині призначення покарання підлягає скасуванню.
В ході апеляційного розгляду справи засуджений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, розкаявся, показав, що відшкодувати завдану злочином шкоду у повному обсязі на даний час він не має можливості.
При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, не судимий , працюючий; наявність обставин, що пом`якшують покарання: повне визнання засудженим вини у вчиненні злочину , його каяття , активне сприяння розкриттю злочину ; відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Керуючись ст.ст.323, 324,366,378 КПК України , апеляційний суд ,-
З А С У Д И В :
апеляції старшого помічника прокурора м. Ужгорода , потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково , вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2010 року в частині призначення ОСОБА_4 покарання - скасувати .
Призначити ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України 3 (три) роки позбавлення волі.
Запобіжним заходом до вступлення вироку в законну силу ОСОБА_4 залишити -підписку про невиїзд.
Строк відбуття ОСОБА_4 покарання обчислювати з моменту взяття його під варту.
В решті вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2010 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.
На вирок апеляційного суду через цей суд до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ можуть бути подані касаційні скарги протягом одного місяця з дня його проголошення .
Судді: